У Франківську професійний злодій розповів, як він ходить обкрадати квартири і на що звертає увагу у першу чергу

З Миколою (ім’я з етичних міркувань змінено – Л.З.) ми зустрілися у Івано-Франківському будинку нічного перебування. Туди чоловік звернувся за допомогою, адже щойно звільнився з місць позбавлення волі. Микола спеціалізується на квартирних крадіжках. Він погодився розповісти журналісту Правда.іф деякі таємниці своєї «професії», зокрема, як злодії обирають, до якого помешкання їм залізти, де найчастіше люди ховають гроші та коштовності і багато іншого. Подаємо його розповідь:
Із зони я вийшов минулого тижня, сидів уже п’ятий раз за квартирні крадіжки. Як вгадати до якої квартири залізти? Людина сама дає привід, щоб до неї зайти і взяти гроші чи речі.
Який привід? Хороші побутові умови. То ж все видно через вікно, поверх тут не має значення. Видно, як обставлена квартира, які штори, вікна, двері.
Кожна людина, яка має стосунок до криміналу, має свій спосіб обрати квартиру, в яку залізти. Хтось з будинку навпроти може побачити обстановку, хтось пройде попри будинок чи квартиру і так щось для себе помітить. Можна довго сидіти і чекати потрібного моменту. Якщо сприятливі умови для крадіжки не помінялися, вона буде виконана. Це – на 90%.
Людина цілеспрямовано йде, бо хоче вкрасти. А дуже часто бувають двері чи вікна відкриті, замки ненадійні, ще щось… це все дає привід. У звичайному багатоповерховому будинку можна легко майже кожен замок відкрити.
Зараз біля дверей часто встановлюють камери, вони відлякують від квартири. В таке житло спонтанно навряд чи хтось полізе. Якщо будуть йти, то не наодинці, готуватимуться, «випасатимуть», будуть знати, що брати, де стоять камери, аби їх обійти і відключити.
Не все крадії і беруть у помешканні, тут все також залежить від різних обставин.
Якщо злодій професійний, він орієнтується по обстановці: де і що знаходиться, які сусіди і чи є вони вдома, перед тим, як йти до квартири, ретельно обстежує територію.
Якщо ж злодій зальотний, то «на ура» зайшов, хапнув, що попало під руку, навіть телефон чи телевізор і тікає.

Професійний злодій цілеспрямовано знає, що буде брати. Переважно це гроші і коштовності.
Тут така справа: ховай не ховай – професіонал по своєму внутрішньому відчуттю вийде до схованки. Так, є несподівані місця. Особливо, якщо десь зовсім відкрито люди залишають гроші, що й не здогадаєшся.
В першу чергу дивляться там, де гроші чи коштовності можуть бути: скриньки на телевізорах, різні тумбочки, шухлядки. Бажано ховати так, аби в це місце неможливо було залізти безшумно. Тоді злодій, навіть якщо відчуває, що там схованка, але не буде ламати чи відкривати, аби не привернути увагу сусідів.
Шафи відкривають в першу чергу, особливо, в яких білизна складена.
Для поверхневого огляду стандартної двокімнатної квартири професіоналу вистачає 5 хв. часу.
Оригінальні схованки бувають в карнизах, в продуктах харчування. Буває, що врізають схованку в шматок м’яса і заморожують. Тут не вгадаєш, є щось у м’ясі чи ні, і з собою те м’ясо не братимеш, і не чекатимеш, поки розморозиться.
Буває, залазиш до квартири і получаєш облом. Розумієш, що не завжди блискуча обгортка себе виправдовує.
Телефони і телевізори на сьогоднішній день не є чимось цінним. Колись, в лихі 90-ті бралося все підряд, а зараз все по-іншому. Зайве з цим носитися, воно того не варте. Взагалі не варто брати те, за чим не йшов. Важливо не брати те, що не потрібне. Бо саме з цим і спалишся. Більшість на цьому і палиться.
Наприклад, мені потрібні гроші. Хочу залізти і взяти гроші на те, аби прожити чи поїсти на них. Коли залазиш в квартиру і попадаються телефони, ноутбуки, а ти, крім грошей чи золота, понабирав апаратури – то з нею тебе й затримають.
В мене особисто було: не хотів красти телефон, взяв лише присвітити. Коли зайшла господиня в хату, я побіг з тим телефоном і, по суті, за той телефон і загримів у тюрму.
Переважно на квартиру наводять знайомі господарів. Ті, хто поряд з ними, десь були в домі чи щось чули. Можуть лише раз в місяць приходити в гості і почути, що певного числа людина поїде кудись відпочивати. Є там гроші чи ні – вже як пощастить. Хоча ми всі прекрасно розуміємо, що в кожної людини є гроші. Багато хто тримає кошти на карточках. Через свою дурість залишають записані пін-коди біля карточки, або в гаманцях. Кожен знає, як виглядає такий код. Якщо перерив сумку чи гаманець і побачив папірець з такими цифрами, значить він від карточки. Береш усі карточки, йдеш до банкомату і пробуєш, який підійде.
А через соцмережі дивитися, що от поїхала якась людина відпочивати, не варто. Хто розумний, знає, що так краще не робити, навіть якщо обкрадеш цю квартиру, то кіберполіція тебе вичислить. От минулого разу, коли я сидів, всю мою переписку і мої сторінки поліція активно перевіряла.
Ще все залежить від бажання. Буває, що немає їсти й пити, але й бажання вкрасти немає.
Серед тих, хто краде, теж різні люди бувають. Дехто дотримується більш людяних принципів, а є такі, яким наплювати на інших. Я, наприклад, сам так поступав і інших таких знаю. Якщо умовно знаходжу в домі 1500 грн., то забираю 1200. А решту залишаю, бо всяке ж буває. Дивлюся, як люди живуть: тяжко чи ні. Якщо більш багаті, то забирав все.
Чесно скажу, я відбув покарання і будучи там, бажання красти у мене пропало. Все залежить від обставин. Жити нема де, їсти нема що. Треба щось одягнути, треба десь випрати одяг, самому покупатися, а такої можливості для тих, хто виходить на волю, не передбачено. А буває, що й здоров’я вже не дозволяє на будь-яку роботу піти. І тоді людина сходить з котушок.

Любов Загоровська