11 вересня в Івано-Франківську відкрили пам’ятні дошки трьом полеглим воїнам — Олександру Алексашкіну, Андрію Винничуку та Віталію Слезюку.
Меморіальні знаки встановили на фасаді Вищого художнього професійного училища № 3, де навчалися бійці.
Про це повідомила кореспондентка Суспільного з місця події, пише Правда.іф.
Вшанувати пам’ять загиблих військових прийшли містяни, рідні, друзі, учні та педагоги.
11 вересня відкрили пам’ятні дошки трьом полеглим воїнам. Суспільне Івано-Франківськ
Для родичів важливо, щоб пам’ятали про подвиг воїнів, говорить матір полеглого бійця Олександра Алексашкіна Іванна Саморська. Її син ще з 2014 року захищав Україну. У сім’ї військовим також був дідусь. Мабуть, каже жінка, онук взяв з нього приклад.
Матір загиблого бійця Олександра Алексашкіна. Суспільне Івано-Франківськ
“Коли Саша йшов на війну у 2014 році, то він казав: “Мамо, хто як не я? З фронту прийшов вже старшим лейтенантом, — пригадує матір. — На війні у 2022 році син казав, що все буде добре. Він — людина з усмішкою. Але сталося так… Він був мужнім, ніколи не кидав своїх побратимів, підтримував їх”.
11 вересня відкрили пам’ятні дошки трьом полеглим воїнам. Суспільне Івано-Франківськ
Воїн Андрій Винничук боронив Україну майже десять років, розповідає його дружина Галина. Вона прийшла на відкриття пам’ятної дошки разом з донькою Ганною.
Родина полеглого бійця Андрія Винничука. Суспільне Івано-Франківськ
“Чоловік був патріотом, ще у 2014 році пішов добровольцем на фронт. Служив у Нацгвардії. Він віддав так багато років боротьбі. Я просила, щоб Андрій повернувся, але він казав, що не може покинути своїх побратимів. Чоловік хвилювався аби мос**лі не прийшли сюди. Він мріяв, щоб наша держава процвітала”, — говорить Галина Винничук.
Пам’ятні дошки встановили на фасаді совітнього закладу, де навчалися бійці. Суспільне Івано-Франківськ
Під час відкриття пам’ятних дощок зі словом виступив брат-близнюк полеглого воїна Віталія Слезюка Валерій. Хлопець каже: брат часто сниться.
“Він був моїм справжнім другом, людиною честі. Брат мало мені розповідав про війну, і я мало його розпитував, бо вдома він хотів побути зі своїми, відволіктися. Я брата поважаю і він для мене — справжній герой. З часом, певно, стане легше, але ніхто не зможе його замінити. Шкода, що я не зміг бути там з братом і підтримати його у важку годину”, — каже Валерій Слезюк.
Брат полеглого воїна Віталія Валерій Слезюк. Суспільне Івано-Франківськ
Що відомо про бійця Олександра Алексашкіна
Старший лейтенант Олександр Алексашкін народився 7 червня 1990 року у Долині на Івано-Франківщині.
У 2014-2015 роках він був учасником АТО/ООС. Пізніше продовжив служити у Самбірському районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, де й проживав. Згодом Олександр Алексашкін вивчився на офіцера й знову поїхав воювати на схід України.
Під час повномасштабного вторгнення РФ в Україну він був командиром мотопіхотного взводу 14 окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. Боєць загинув поблизу села Борщова на Харківщині 10 вересня 2022 року. Йому було 32 роки.
Поховали бійця 12 вересня 2022 року у Самборі на Львівщині. Серед нагород воїна — відзнака президента України “За участь в антитерористичній операції” та орден “За мужність” III ступеня.
Що відомо про воїна Андрія Винничука
Андрій Винничук народився 27 квітня 1975 року у селі Бовшів, там закінчив місцеву школу. Згодом разом з дружиною проживав у селі Спас Нижньовербізької громади.
У 2014 році чоловік вирушив добровольцем та брав участь в АТО/ООС. Президент України нагородив воїна відзнакою “За участь в антитерористичній операції”.
Під час повномасштабного вторгнення головний сержант служив на посаді водія 9 механізованої роти 3 механізованого батальйону 24 окремої механізованої бригади імені короля Данила.
Боєць загинув 19 червня 2024 року у стрілецькому бою з російськими військовими поблизу міста Часів Яр на Донеччині.
Що відомо про бійця Віталія Слезюка
Розвідник Віталій Слезюк народився 12 вересня 1988 року у селі Живачів Олешанської громади. До дев’ятого класу він навчався у місцевій гімназії.
Після закінчення школи Віталій Слезюк вступив у художнє училище № 3 в Івано-Франківську. У 2009-2012 роках навчався на кафедрі образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва та реставрації Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.
Разом із братом-близнюком і батьком Віталій Слезюк виготовив дерев’яні сходи на хори у храмі. Крім того, він захоплювався малюванням та художнім ковальством. 13 травня 2019 року хлопець одружився.
У квітні 2022 року Віталія Слезюка призвали до війська. Воїн три місяці провів на навчаннях у Великій Британії. На фронті Віталій Слезюк служив снайпером у 81 окремій аеромобільній бригаді. У нього був позивний Ніндзя. Разом із побратимами боронив Миколаївщину, Херсонщину, Донеччину і Луганщину. 19 січня 2023 року поблизу Краснополівки на Донеччині військовий отримав вогнепальне уламкове поранення. Проте згодом повернувся на фронт.
Воїн загинув 12 липня 2023 року поблизу селища Білогорівка на Луганщині. Рівно два місяці він не дожив до свого 35-річчя. Військового поховали 17 липня 2023 року у рідному селі Живачів.
У Віталія Слезюка залишилися батьки, дружина, син, брат і сестра.
