30 вересня в Івано-Франківську, на фасаді стадіону “Рух”, відкрили анотаційну дошку відомому прикарпатському футболісту та тренеру Богдану Дебенку.
У час професійної кар’єри Дебенко був одним з найкращих гравців команд “Спартак” та “Прикарпаття”. Він є в трійці кращих бомбардирів команди “Прикарпаття” у матчах всесоюзного масштабу.
“Мені приємно, що пам’ять про мого тата живе, цього року йому могло б виповнитися 60 років. Мені було сім років, коли його не стало, і присутні тут напевне його краще пам’ятають, ніж я. Приємно, що пам’ятаєте про нього”, – сказав під час відкриття син Ігор Дебенко, інформує “Галка”.
“Він був хорошим форвардом таранного типу, подобався вболівальникам, і був хорошим тренером”, – прокоментував віцепрезидент Івано-Франківської обласної федерації футболу Тарас Клим.
До слова, на фасаді стадіону вже є анотаційні дошки футболістам Емілю Микулинцю, Юрію Шулятицькому та Петрові Савчуку.
Довідково. Богдан Дебенко народився 10 липня 1960 року в Івано-Франківську. Як і всі хлопчаки, дружити з м’ячем розпочав ще змалку, під час навчання у Івано-Франківській ЗОШ №16. Перші кроки у світ великого футболу Богдан робив у ДЮСШ №2. Своїми наставниками він завжди називав Д.П. Дзембрівського та Ю.Й. Шулятицького. З допомогою першого талановитий юнак потрапив до Харківського спортінтернату, а за сприяння іншого – у 1976-му році розпочав свої виступи на обласному рівні за франківський “Локомотив”.
Згодом перспективного нападника залучили до молодіжної збірної УРСР. У її складі він став бронзовим призером чемпіонату центральної ради ФСТ “Спартак”. В 1977 році молодого гравця запрошують до збірної команди області на гру проти футбольного флагмана краю – “Спартака”. Від цього моменту і бере свій початок тривалий етап виступів Богдана Дебенка за місцеву команду майстрів.
Дебют за “Спартак” припав на матч у Мінську проти місцевого “Динамо”, що відбувся 23 квітня 1977 року (форварду тоді було лише 16)
У “Спартаку” Богдан пробув до 1979 року, звідки на запрошення Ю. Й. Шулятицького він приймає рішення перейти в івано-франківський “Локомотив”.
У 1982 році Богдан Дебенко вступає на навчання до Тернопільського педагогічного інституту на факультет фізичного виховання. Здобуваючи освіту, нападник захищав кольори тамтешнього “Буревісника”, з яким у 1982-му став чемпіоном України серед команд Вищих учбових закладів. Після навчання була армія, спортрота, звідкіля знову повернувся додому, до рідного “Прикарпаття” (Нагадаємо, що у 1981 р. “Спартак” перейменували на “Прикарпаття”).
22-річний нападник практично одразу ж зайняв місце в основному складі команди, закріпивши за собою улюблену “дев’ятку” та ставши справжнім лідером команди, її бомбардиром. З 1983 по 1987 роки він зіграв понад 150 поєдинків, у яких записав на свій рахунок 36 голів. Упродовж двох сезонів (1985-1986) Богдан Дебенко ставав кращим бомбардиром “Прикарпаття”, неодноразово визнавався читачами обласної преси кращим гравцем місяця.
Після “Прикарпаття” Дебенко все частіше задумується про тренерську діяльність. Дебенко-тренер дав дорогу у футбол багатьом своїм підопічним, які згодом досягли вагомих успіхів на професійному рівні. Серед них: І. Гоголь, Д. Гуменяк, О. Рипан, Ю. Тепчук, І. Зеленюк, Б. Шпирка, В. Ларін, Б.Павлюк, Р. Шайбан та інші.
Окрім того, свій високий фаховий рівень Богдан Федорович неодноразово підтверджував успішною роботою зі збірною командою Івано-Франківщини.
Одночасно продовжував кар’єру гравця, не без успіху виступаючи за франківський “Машинобудівник” (пізніше – “Автоливмаш”).
15 квітня 1997 року Богдан Дебенко помер. Йому було лише 36.
