В Івано-Франківську на фасаді ліцею № 16 відкрили меморіальну дошку полеглому на війні пластуну, головному сержанту Назарію Лугарєву. 32-річний воїн прийняв свій останній бій у грудні 2022 на околиці Гуляйполя.
Вшанувати пам’ять бійця прийшли його батьки, побратими, пластуни, учителі та учні, передає кореспондентка Суспільного.
Назарій Лугарєв навчався у ліцеї № 16 з першого до дев’ятого класу, каже директор закладу Микола Івануляк.
“Він для мене був як син. Учився в паралельному класі з моєю старшою дочкою. Фактично ріс на очах. Хороший хлопчина, гарний учень, трошки був бешкетним. Гарний музикант, пластун. Вже у школі було видно, що він формував свою громадянську позицію”, — розповідає Микола Івануляк.
Тато військовослужбовця Олексій Лугарєв каже: рік без сина для сім’ї минув дуже важко.
“Свого часу він був професіоналом військової справи, і мені від цього ставало легше. Я мав надію, що Бог його вбереже. Але, на жаль, не так сталося, як гадалося”, — говорить Олексій Лугарєв.
З його слів, Назарій був учасником АТО. У 2018 році в його сина закінчився контракт і він вирішив приділити увагу сім’ї. Тоді в нього народився син Данило. Олексій Лугарєв пригадує: Назарій жодного разу не жалівся на обставини, а всі фото з фронту, які надсилав близьким, були жартівливими.
“Надіслав світлину своїм пластунам зі снайперською гвинтівкою і написав: “Будьте чемні, я за вами слідкую”. Фото з окопів та бойових дій не показував. Остання світлина була з Гуляйполя — Махно і Назар мій біля нього”, — каже Олексій Лугарєв.
Пластун Денис Жарков пригадує: світлина з гвинтівкою потішила багатьох в організації. Він познайомився з Назарієм у 2021 році. Тоді вони представляли курінь “Лісові Чорти”. За півтора року Лугарєв став для нього справжнім братом по духу.
“Шибайголова такий, на будь-які авантюри йшов. Пам’ятаю: ми з побратимом, який зараз також на фронті, їхали з табору. Назар зателефонував і каже: “Та то треба якусь “двіжуху” робити”. Ми змістили всі плани на вечір, зробили ватру. Він ставився до юнацтва добре. І ця віра в юнацтво передалася нам — всім пластунам Івано-Франківська”, — розповідає Денис Жарков.
Після початку великої війни Назарій Лугарєв знову став на захист країни. Служив у стрілецькому взводі 78 батальйону 102 окремої бригади. Військовий Михайло Заліщук пригадує Назарія, як вимогливого воїна, який всього міг навчити своїх побратимів.
“Я хоч пройшов радянську школу, але у порівнянні з тим, що він вчив, анульовується все. Був знавцем своєї справи. Таку людину ще треба знайти. Назар був патріотом своєї країни — наполегливий, чесний, справедливий. Любив Україну понад усе”, — каже Михайло Заліщук.
Ще один військовослужбовець Павло Нагорняк додає: Назарій Лугарєв був тим, хто завжди поруч зі своїми побратимами та посестрами в окопах.
“Хто такий сержант? Той, хто найчастіше бере участь у боях разом з друзями. Пам’ятаю, як ходили з хлопцями на завдання виставляти міни. Назар вже був досвідченим воїном — показував нам на карті, де вони розташовані. Дуже прикро, що він загинув. Такі люди зазвичай стають прекрасними офіцерами та надзвичайними командирами”, — говорить Павло Нагорняк.
Що відомо про голову “Пласту” Івано-Франківська, військовослужбовця Назарія Лугарєва
Назарій Лугарєв народився 30 липня 1990 року. У 2005 році він вступив до “Пласту”, був виховником куреня “Лісові Чорти”. Навчався на політолога у Прикарпатському університеті імені Василя Стефаника.
Після строкової військової служби у 2013 році Назарій підписав контракт із ЗСУ. Брав участь у бойових діях на сході України, був ветераном АТО.
У 2018 році Назарій Лугарєв очолив “Пласт” у Франківську, організовував події, табори та вишколи.
Воїн прийняв свій останній бій 6 грудня 2022 року на околиці Гуляйполя — поблизу села Дорожнянка. Разом із Назарієм внаслідок артилерійського обстрілу військовими РФ загинули четверо його побратимів.
