Пам’ятну дошку полеглому у російсько-українській війні Олександру Струтинському відкрили на фасаді комунального підприємства «Міськсвітло». Саме тут військовослужбовець працював до початку повномасштабного вторгнення в Україну.
Коли ворог тільки почав окуповувати території, у далекому 2014-му Олександр Струтинський разом із сім’єю переїхали до Івано-Франківська з Луганщини.
Маючи профільну вищу освіту, влаштувався до КП «Міськсвітло», де завжди сумлінно виконував свою роботу.
«Саша зарекомендував себе як висококваліфікований спеціаліст. Він завжди брав ініціативу в свої руки. Він завжди помагав своїм колегам, з якими труднощами вони б не стикалися. Скільки разів ми разом виїжджали і на лінію, і в позаробочий час, він завжди хотів довести свою справу до кінця», – поділився спогадами про загиблого Олександра Cтрутинського директор КП «Міськсвітло» Роман Криволінський.
З початком Великої війни в Україні, не роздумуючи, у перші дні добровільно пішов до військкомату. Адже добре розумів, що його професія і знання можуть допомогти наблизити перемогу.
«Він дуже був гарний тато для своїх дітей. Він все робив для родини, для сім’ї. Він дуже був відповідальним чоловіком. Він сказав: «Якщо не ми, то хто? Ми повинні бути там, захищати спокій дітей», тому що для нього молодший син – це було все. Всі його малюнки дитини, поробки, все було там, при ньому. Коли мені рюкзак передали з нуля, то все було при ньому», – розповіла дружина загиблого Героя Олександра Струтинського Марина Струтинська.
Як і в цивільному житті, так і на фронті військовий проявив себе людяним, відповідальним та хоробрим військовим. Його знання і вміння й справді дуже допомагали у боротьбі з ворогом.
«Пам’ятаю дуже добре, як ми з Сашком познайомилися, коли ми тримали позиції на передньому краї, а вони до нас прийшли для підсилення. Він був кулеметником. Дуже добре пам’ятаю,. Як ми тримали позиції, наряди, нічні підйоми. Він був справжнім Героєм, безвідмовним Героєм. Дуже добре було, що він працював електриком, коли в нас не було зв’язку, будь-які проводи, будь-які кабелі міг полагодити, перемотати», – розповів побратим Олександра Струтинського Анатолій Острижнюк.
«Ми, побратими, завжди будемо його пам’ятати і нести у серці цю пам’ять про дуже скромну, дуже ввічливу людину, людину, яка разом з цими якостями була неймовірно хороброю. Це була та людина, яка при будь-якій загрозі одразу першою ставала в стрій», – додав під час своєї промови побратим загиблого Анатолій Мицкан.
Відкриття анотаційних дошок загиблим Героям нашої громади – це частина великої програми пам’яті «Івано-Франківськ – місто Героїв». Пам’ятні знаки відкривають на фасадах навчальних закладів, підприємств або будинків, де вчилися або працювали полеглі захисники.
У межах програми місто готує також фільми про оборонців. А наприкінці цього року Івано-Франківськ зустріне перший том «Книги пам’яті» з інформацією, спогадами та фотографіями про кожного загиблого Героя нашої громади з початку війни.
«Ми перший том випустимо, тому що, на жаль, загиблі майже щодня, і тому неможливо подати всі історії одночасно. Але ми прийняли рішення, що перший том вийде, це буде 180 історій наших Героїв, які загинули протягом війни. Дуже важко цю книгу робити, тому що це є спогади, біль дуже жива. Шукаємо побратимів, шукаємо рідних, фотографії, світлини. Це колосальна робота. Наше завдання – зберегти пам’ять. Не тільки в анотаційних дошках, в книжці, у різних уроках для наших дітей. Тому дуже важливо, що у Івано-Франківську реалізовується програма «Івано-Франківськ – місто Героїв», – резюмує Івано-Франківський міський голова Руслан Марцінків.
Станом натепер від початку 2014-го року вже понад 3 сотні іванофранківців поклали свої життя за нашу незалежність. Ще майже 60 захисників вважаються безвісти зниклими.
