У селі Голинь на Івано-Франківщині завершили будівництво 30-метрової дзвіниці біля храму Покрови Пресвятої Богородиці Української греко-католицької церкви. Чотириповерхову споруду зводили три роки силами місцевих жителів та за пожертви громади.
На четвертому поверсі встановили 345-кілограмовий дзвін, який перенесли зі старої дерев’яної дзвіниці. Про будівництво Суспільному розповів старший брат церкви Покрови Пресвятої Богородиці Іван Мазурик.
Як у Голині будували дзвіницю
Новий храм у Голині відкрили у 2018 році. До цього богослужіння проводили у старій церкві, однак через її аварійний стан користуватися спорудою стало небезпечно.
Після завершення основних робіт у храмі парафіяни вирішили збудувати поруч нову дзвіницю. Спочатку розробили проєкт, врахувавши архітектуру та розміри храму.
У 2022 році залили фундамент, а наступного року почали мурувати стіни.
«Коли основні роботи у церкві завершили, взялися за будівництво дзвіниці. Спочатку розробили проєкт — враховували розміри храму та її архітектуру, щоб дзвіниця була виконана в такому ж стилі. У 2022 році залили фундамент, а у 2023 році вже поставили першу цеглинку», — розповів Іван Мазурик.
До будівництва долучалися місцеві жителі
Для проведення робіт у селі організовували толоки. Найчастіше люди збиралися по суботах, але за потреби працювали й у будні.
Найбільше людей одночасно долучилося під час заливки перекриття — тоді на будівництві працювали близько 35 людей.
«А загалом — пів села долучилося. У нас був основний кістяк — четверо чоловіків, які працювали від котлована і до здачі під ключ. Інші — хто мав вільний час. Хтось матеріалами допомагав, хтось — фінансово», — говорить Іван Мазурик.
Стіни дзвіниці звели з цегли, а перекриття зробили бетонними. Одним із найскладніших етапів стало спорудження купола. Для цього залучили майстрів із відповідним досвідом — усі роботи виконували місцеві жителі.
Будівництво оплачували пожертвами громади
Основним джерелом фінансування стали пожертви мешканців Голиня. Крім того, громада організувала два окремі збори.
Перший — на металеве покриття дзвіниці: з кожного двору збирали по 500 гривень. Другий, по 300 гривень із двору, — на благоустрій території.
«На будівництво все йшло з пожертв громади. Були дві збірки: на бляху з кожного двору по 500 гривень і вже останній момент — по 300 гривень на облагородження території. Це — стоянка, клумби, всі такі роботи, щоб завершити під ключ», — розповів Іван Мазурик.
Точної вартості будівництва він не назвав. За його словами, матеріали намагалися придбати за нижчими цінами, домовлялися про знижки з підприємцями, а жителі жертвували стільки, скільки могли.
Що облаштували всередині дзвіниці
Нова дзвіниця має чотири поверхи, кожен із яких має окреме призначення.
- На першому поверсі облаштували кімнату смутку. Нею почали користуватися ще до повного завершення будівництва.
- На другому поверсі розташована гостьова кімната для родин.
- Третій поверх використовують як складське приміщення для церковних речей.
- На четвертому поверсі встановлена дзвіниця з 345-кілограмовим дзвоном.
Після завершення основних будівельних робіт у приміщеннях пошпаклювали та пофарбували стіни, поклали плитку, зробили гідроізоляцію, облаштували санвузол і теплу підлогу.
Також біля храму впорядкували територію та облаштували стоянку для автомобілів.
«Найбільше вразила згуртованість людей»
За словами Івана Мазурика, під час повномасштабної війни парафія також допомагає українським військовим, тому будівництво дзвіниці не було єдиним напрямком роботи громади.
«Коли ми починали робити цю дзвіницю, побачили, яка це велика споруда, і не уявляли, як ми це зможемо зробити, чи нам вдасться, як люди будуть долучатися. Але всі бачили, що робота йде, допомагали. Найбільше мене вразила згуртованість людей», — каже Іван Мазурик.
Будівництво планували завершити до храмового свята Покрови Пресвятої Богородиці — 1 жовтня. З поставленим завданням громада впоралася.
