У Хмельницькому провели в останню путь 55-річного Віктора Пасєку – воїна 109-го окремого гірсько-штурмового батальйону зі складу 10 огшбр, який загинув 18 березня у бою під Горлівкою на Донеччині, пише “Новинарня“.
Того дня представники збройних сил РФ відкрили вогонь із застосуванням стрілецької зброї, великокаліберних кулеметів, гранатометів різних систем, мінометів калібру 82 мм та 120 мм. Унаслідок обстрілу молодший сержант Віктор Пасєка дістав смертельне поранення в голову.
У неділю, 21 березня, крім рідних і близьких, із командиром відділення прощалися його бойові побратими, представники оперативного командування “Захід”, Хмельницького гарнізону, місцевої влади, патріотичних громадських організацій, волонтери, духовенство, прості містяни.
Дядю Вітю цінували і в армії, і на “гражданці”. До служби у Збройних силах Пасєка працював водієм тролейбуса в комунальному підприємстві “Хмельницькелектротранс”.
Міський голова Хмельницького Олександр Симчишин заявив, що хмельницька громада переживає дуже велику і болючу втрату.
“Саме сьогодні, третьої неділі березня, працівники всієї житлово-комунальної сфери відзначають своє професійне свято. Багато років відзначав його і Віктор Степанович. Він більше ніж 30 років пропрацював водієм тролейбуса й перевіз нашим містом десятки тисяч містян і гостей Хмельницького. Цілком можливо, що і сьогодні він приймав би вітання на сході України від своїх друзів і рідних з Хмельницького. Та він обрав інший шлях і пішов захищати кожного з нас, пішов захищати нашу Українську державу, аби ми з вами мирно жили в Україні, яку він сильно любив, як і свою сім’ю”, — підкреслив мер.
Тим часом бойові побратими розповіли “Армії інформ“, що мали до полеглого синівські почуття.
Віктор Степанович служив у нашому взводі з кінця минулого року. До того він був у мінометній батареї, — зазначив головний сержант 3-го гірсько-штурмового взводу Денис. — Багатьом з нас за віком і багатим життєвим досвідом він був як батько, тому й кликали ми його — дядя Вітя. Це прекрасна, добра й чуйна людина. Дуже сильно любив своїх онуків, дочку свою любив, постійно про них розповідав. Як з ними бавився, як вони бігли, летіли, падали в обійми, зустрічаючи дідуся…
У серпні 2021-го планував звільнятися, хотів бути біля внуків Артема і Владислава, бачити, як вони ростуть і мужніють.
Він завжди першим проявляв розумну ініціативу в усьому. Я кажу йому: «Дядь Вітя, вам вже 55, є молоді хлопці, їм простіше буде справитись». А він мені: «Ти на мій вік не дивись. Ми всі тут разом — команда. Я на світі прожив трохи більше вашого, тому як, де і що зробити знаю і вмію добре». Він бігав, стрибав, був дуже витривалим, у свої 55 міг дати фору 20-річним. В останній свій день він приготував на наш взвод смачний український борщ, та сам його так і не скуштував, – пригадав Денис.
Командувач військ оперативного командування “Захід” генерал-майор Сергій Шаптала у своєму виступі зазначив, що молодший сержант Віктор Степанович Пасєка виконував бойове завдання, захищаючи Україну, щоб ми з вами жили спокійно. Від імені головнокомандувача ЗС України Шаптала вручив грамоту пошани та скорботи доньці загиблого Ользі, ставши перед нею на одне коліно.
Поховали героя на Алеї Слави міського кладовища, поруч із тридцять одним іншим захисником України із Хмельницького, які віддали свої життя в російсько-українській війні.
Віктор Пасєка поліг у бою біля селища Південне близько опівдня 18 березня, коли російські окупанти випустили по позиціях ЗСУ приблизно 50 черг із великокаліберних кулеметів, 40 гранат із гранатометів АГС-17, по 10 пострілів з РПГ-7 та СПГ-9, вісім мін із мінометів калібру 82 мм та чотири міни – із 120-мм міномета.
гореть в аду этому воннючке…