Із життя Станиславова. Серія “Моє місто” поповнилася новим виданням “Таємниці Діброви”. Це книжка, як ідеться в передмові, про найбільшу споруду міста часів Австро-Угорської імперії. А ще про потужну в’язницю, з якої теоретично неможливо було втекти. А ще про концтабір, який більше нагадував санаторій. Та про військову частину, яка нині тут розташована.
“BGA-Cервіс” пропонує ремонт зарядних станцій та інверторів. Відновлюємо плати, балансує батареї, збираємо устаткування для домів та квартир.
Здебільшого пересічному мешканцю “Діброва” знайома за втечею з неї відомого в’язня – львівського студента Мирослава Січинського, засудженого на 20 років за вбивство намісника Галичини Анджея Потоцького. Та не лише про це написав у своїй книзі Іван Бондарев. Ідеться тут і про харчування у в’язниці, яке, до речі, уже помираючи в Америці, перестарілий Січинський згадував як одне із найкращих. Описана споруда автору книги не чужа. 20 років працює тут у Бригаді тактичної авіації, йдеться у сюжеті ТРК “Вежа”.
45-й номер вийшов у традиційній для серії “Моє місто” обкладинці. Вона прикрашена листівкою із колекції відомого колекціонера Зеновія Жеребецького. На світлині – в’язниця “Діброва” на початку XX століття.
Над виданням про “Діброву” Іван Бондарев трудився майже 5 років. Використав мемуари Мирослава Січинського, старовинні креслення приміщення та періодику визвольних змагань.
