Ти десь йдеш, але не знаєш, де ти. Обличчя торкаються гілки дерев, а ще – гілля під ногами, тому йти страшно, аби не перечепитися і не впасти. Усе, чому можна довіритися – рука твого провідника. Але і вона зникає. І ти опиняєшся в лісі. Чуєш, як співають птахи, як шелестить листя під чиїмись кроками, десь поруч на землю щось падає із легким стукотом. Ближче. Ближче. Поцілило на твої коліна. Обмацуєш – горіх. Якесь звірятко наближається, обнюхує тебе і ти не знаєш, хто це…
“BGA-Cервіс” пропонує ремонт зарядних станцій та інверторів. Відновлюємо плати, балансує батареї, збираємо устаткування для домів та квартир.
Це відчуття після демонстрації уривку із вистави, яку уже незабаром покажуть у франківському театрі ляльок. Особливість вистави у тому, що вона – інклюзивна і відвідувачі будуть на ній із заплющеними очима. Кожному одягають на обличчя маску для сну. Все це для того, аби кожен міг по-справжньому усвідомити, як сприймають навколишній світ незрячі та слабозорі люди.
Інклюзивний проєкт «Шосте чуття. Вистава театру відчуттів», яку готує Івано-Франківський академічний обласний театр ляльок імені Марійки Підгірянки має в драматургічній основі історію «Хто росте у саду» сучасної української письменниці Катерини Михаліциної. Її головний герой – Соловейко, який шукає прихисток, адже незабаром настане люта зима. Птах дізнається про теплі краї і летить в Африку. Але і там йому сумно, тому він повертається додому, в Україну, і виявляє, що вже настала прекрасна і тепла весна. Зміну пір року глядачі зможуть відчути всіма сенсорними системами.
Заступник директора театру ляльок Тетяна Стефанюк каже: «Уже є декілька інклюзивних вистав у театрах і у театрах ляльок України, але вистав для слабозорих та незрячих людей немає. Великий плюс проєкту в тому, що й рядова людина теж може відчути цей світ без допомоги зору. До нас на вистави приходять незрячі чи слабозорі люди, які або бачать силуети, або сприймають усе на слух. Приходять лише дорослі, дітей, на жаль, не приводять. Ми допоможемо глядачам зрозуміти, що театр відкритий для всіх».
Над постановкою працює київська режисерка Катерина Лук’яненко. Із акторами театру ляльок вона вже провела низку тренажів. Репетиції відбуваються із пов’язками на очах. Крім того, театрали виходять у місто із заплющеними очима, щоб максимально зрозуміти, як сприймають світ незрячі люди.
«Аксіомою вважаються п’ять чуттів сенсорної системи: зір, нюх, смак, слух, тактильні відчуття. Ми хочемо запропонувати нашим глядачам пережити шосте чуття. Хтось називає шостим чуттям інтуїцію, для мене це емпатія, внутрішнє відчуття іншої людини, – розповідає Катерина Лук’яненко. – У виставі будуть задіяні тактильні відчуття, ми будемо торкатися глядачів, пропонувати їм щось скуштувати, буде багато різних запахів, музичних інструментів».
Прем’єра вистави запланована на 1 жовтня. Проєкт реалізується за підтримки Українського культурного фонду.
