Українці, які прибувають у незнайомі їм регіони з окупованих територій або гарячих точок, нерідко бувають дезорієнтовані, розгублені, відчувають себе покинутими й наодинці з собою, зі своєю бідою.
Але завдяки волонтерам та благодійним фондам повертається віра в майбутнє, знаходяться сили жити далі, бо людина відчуває, що світ не відвернувся від неї.
Одна з ініціатив, яка допомагає ВПО в Івано-Франківській області (і не лише в ній), – Благодійний фонд «Відроджені єднанням». Уже понад рік команда займається підтримкою потерпілих від війни та людей, що опинились у скрутному становищі. Волонтери підтримують не тільки їжею, одягом чи побутовою хімією, але й надають психологічну допомогу. Лише за останній рік волонтери допомогли понад 60 тисячам тих, хто в біді, пише “Галка” з посиланням на проєкт “Шерифи для нових громад“.
Франківський фонд, який народився завдяки активності вимушених переселенців
Франківка Оксана Криницька, мама двох діток, яка з 2000-х років займається волонтерством. Однак до повномасштабного вторгнення доброчинність не була її основною діяльністю. Допомогу організовувала й надавала згідно із запитами на добровільних засадах, а в інший час вона і згуртовані волонтери займалися своїми справами – роботою, сім’ями. А вже з 16 квітня 2022 року команда заснувала благодійний фонд «Відроджені єднанням».
«Я довго визначалась із назвою, і вирішила, що саме ця назва ідеально підходить: усе відроджується коштом єднання! От і вийшло «Відроджені єднанням», – розповідає Оксана Криницька. – В пріоритеті в мене були дітки. Ми опікувалися дітьми в лікарнях, які не могли б самі про себе подбати. Також надавали допомогу малозабезпеченим сім’ям. Коли почалося повномасштабне вторгнення, ми вирішили офіційно зареєструвати свою діяльність, щоби мати можливість все правильно робити, як від нас вимагає законодавство».
З моменту заснування фонду роботи побільшало в рази. В організації зараз 15 волонтерів із різних міст України. Всі працюють на волонтерських засадах без зарплат.
«Ми працюємо як неприбуткова, неурядова організація, тому постійного фінансування в нас немає, щоби мати можливість брати когось на зарплату», – каже Оксана.
У команді «Відроджених єднанням» волонтерять ВПО з різних міст України, що наразі перебувають на тимчасово окупованих територіях і в зоні бойових дій. Хтось втратив житло, хтось не може повернутися додому через постійні обстріли.
Кожна історія активісток унікальна, але зі спільним горем. Та дівчата знайшли натхнення у волонтерстві, це дає їм сили дивитися в майбутнє і робити свій внесок у спільну боротьбу.
“Як і багато людей, я з двома дітками та маленьким песиком, були вимушені тікати з власної домівки.
І я, і діти знайшли собі заняття для душі, на той час, поки немає можливості повернутися додому.
Тепер я знайшла себе в доброчинності, ця діяльність мені завжди була до душі, бо повертає людям віру в добро! Волонтерство дуже надихає!
Після перемоги плануємо разом із дітьми повернутися додому. Але й надалі допомагатиму людям у біді”, – розповідає Юлія Шелестова з Харківщини.
«У чоловіка тут живе колишній співробітник, з яким гарно товаришують. Він нас, як почалася війна, покликав до себе, знайшов нам житло, купив продуктів. Це було настільки зворушливо, ставлення і допомога їх нам – це вразило в саме серце. Відчувши на собі допомогу людей, захотілося так само допомагати людям, бо це важливо.
До «Відроджених єднанням» прийшла перший раз, мабуть, ще в вересні та залишилась одразу. Ми всі дружимо, спілкуємося, дітки між собою знайомі. Розумієте, це такий продух, це як велика родина. А те, що робиться добра справа для людей, – ще більше додає сил. Волонтерство в першу чергу потрібно самій мені, щоби не з’їхати з глузду від усього того, що коїться.
Майбутнє ми поки що не плануємо. На жаль, війна навчила мене жити сьогодні та зараз. Але все буде Україна!», – ділиться харків’янка Олена Коваленко.
«Повертатися нам нікуди, наше житло повністю зруйноване, тому ми будемо залишатися жити тут.
Волонтерство для мене – це можливість забути про свої проблеми, і водночас стати для когось потрібним. Це, як ковток повітря, без якого я вже не уявляю своє життя. І коли в нас вихідний, я вже не знаю, куди себе подіти й чим зайнятися. Хочеться якнайшвидше опинитися на складі в колі своїх друзів і однодумців, які прагнуть допомагати тим, хто цього потребує. Наша команда для мене, уже наче друга сім’я, яку я дуже ціную, люблю та поважаю.
І навіть після перемоги я дуже хочу, щоби ми й надалі допомагали всім нужденним та продовжували свою діяльність», – поділилась Світлана Бугаєнко з Маріуполя.
«За освітою та професією я психолог, але тепер у відпустці по догляду за дитиною. Волонтерство, допомога людям, співчуття, підтримка – мене надихає, це моє. Тому вирішила займатися тим, що ближче до душі. Планів великих не будую. Живемо тут і зараз. Далі буде видно», – розповіла Марія з Харкова.
Кому і як допомагають
Організація має низку постійних закордонних партнерів. Допомога від них йде не тільки цивільному населенню, а й військовим. Тому постійна співпраця з донорами дозволяє надавати допомогу великій кількості людей у біді.
До прикладу, щотижня на площі біля національного драмтеатру в центрі Івано-Франківська, завдяки спільному проєкту з румунською організацією Fight for Freedom, видають продуктові набори для ВПО. У цей час зазвичай пуста площа заповнюється сотнями людей – отримувати допомогу приходять люди різного віку – і молоді мами з дітками, і пенсіонери.
Черга просувається швидко та організовано, вже через 30 хвилин її як і не було. Натомість залишається подяка людей.
Олена, м. Кремінна. «Ми на цій видачі вперше, бо нещодавно переїхали з Житомира. От почули про цю допомогу, прийшли отримати. Дуже гарна організація – усе швидко й чітко».
Олександр Миколайович, м. Краматорськ. «Я лише тут отримую допомогу, вдячний організаторам за цю підтримку, організацію – все на 5».
Ольга Михайлівна, м. Мелітополь. «Отримуємо тут допомогу не вперше, дуже подобається організація. На жаль, гуманітарної допомоги вже набагато менше в місті, і водночас складно прожити на одну пенсію».
Гузель, м. Харків. «Тут отримую продукти втретє. Дуже чудова організація. Дуже зручно, що в цьому місці присутні й інші волонтери – можна виміряти тиск, рівень цукру в крові. Присутня поліція діалогу, що дуже важливо для людей, які перебувають у стані великої тривожності, стресу. Продукти тут дуже хороші – печиво, консерви й рис допомагають урізноманітнювати раціон людей, які залишилися без засобів до існування».
До слова, волонтери відстежують списки тих, кому дістається допомога. Відстежують, аби допомогти більшій кількості людей, а не одним і тим самим весь час.
Команда волонтерів допомагає не лише тим, хто опинився на Прикарпатті. Надсилали допомогу в Херсонську область після катастрофи на Каховській ГЕС. Завдяки донорам туди поїхало п’ять «20-тонників» із необхідною допомогою. За словами Оксани Криницької, якщо виникне така необхідність, є можливість надати безплатне тимчасове житло для нової хвилі ВПО.
«У разі великого напливу людей у нас буде де їх розмістити. Ми на початку війни надавали прихисток людям, які приїжджали без нічого, з рюкзачками. Ми їх і годували, одягали повністю. Тому ми з цим уже стикалися, якщо буде ще потреба, звичайно, що ми не залишимось осторонь», – запевняє жінка.
І це все – самотужки, без суттєвої допомоги влади
На початок липня команда «Відроджених Єднанням» змогла допомогти більш ніж 60 тисячам людей в Івано-Франківську та області. Багато продуктових, гігієнічних наборів, речей відправили цивільному населенню через партнерів у Харкові, Сумах, Дніпропетровській області.
Робота фонду відбувається без фінансового чи іншого сприяння влади. Вдається обходитися без контакту з чиновниками.
«Все, із чим вони, в принципі, можуть нам допомогти – це надати дозволи на проведення якихось заходів, іншої підтримки поки що ми не просили, справляємося самі», – каже Криницька.
«Відроджені Єднанням» співпрацюють із декількома світовими фондами з США та Європи.
«Першим нашим донором була американська організація “Global Empowerment mission». Це величезна організація, вона допомагає по всьому світу. Я в Польщі випадково познайомилися з представниками королівської родини Великобританії, і вони нас представили цьому фонду. Вони нам допомагали з перших днів, можна сказати, дали старт нашій роботі. Далі ми зустрілися з партнером програми з Румунії, поїхали туди, підписали договір про співпрацю. І так ми почали отримувати від них і видавати тут продуктові набори. Ще є кілька менших донорів, які час від часу нам допомагають продуктами, засобами гігієни. І є ще один швейцарський фонд, який нам частково перекриває фінансування для проведення різних акцій».
За час своєї роботи фонд отримав уже багато подяк від військових, різних організацій і навіть голови Верховної Ради.
Фонд досить молодий, але за рік існування вдалося досягти великих успіхів, на яких «Відроджені єднанням» не планує зупинятись. У планах збільшення команди та ще більше допомоги людям у скруті та співпраця з міжнародними організаціями в інших країнах.
Текст: Наталя Зіпер
Фото – Юрій Валько та сторінка фонду у Фейсбук
P.S. Проєкт “Громадські центри права в Україні” реалізується Благодійною організацією “Фонд милосердя та здоров’я” та Громадською організацією “Інформаційний ресурсний центр “Правовий простір” за підтримки Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта. Погляди, відображені у матеріалі, належать його авторам і можуть не збігатися з думкою та Міжнародного Фонду Ч.С. Мотта.
Публікація підготовлена в рамках проєкту “Шерифи для нових громад” за фінансової підтримки у 2018-2019 роках Міжнародного Фонду “Відродження” та Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта. З 2019 року проєкт реалізується Благодійною організацією “Фонд милосердя та здоров’я” та Громадською організацією “Інформаційний ресурсний центр “Правовий простір” за підтримки Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта. Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його автору і можуть не збігатися з думкою Міжнародного Фонду “Відродження” та Міжнародного Фонду Ч.С. Мотта.
