Сьогодні свій 102-річний день народження відзначає Катерина Матвіївна Савчук — жінка, чий шлях гідний бути вписаним до книги пам’яті Українського народу.
Катерина Савчук народилася у мальовничому селі Дуліби на Рівненщині. Її молодість була сповнена світлих надій: вона створила сім’ю з командиром УПА та народила донечку. Однак особисте щастя було жорстоко зруйноване війною: підступні енкаведисти вбили її чоловіка, залишивши Катерину молодою вдовою. А вже у 1947 році, як і тисячі інших українців, вона разом з іншими членами родини була насильно вивезена на Урал, пише Андрій Найда.
Життя у засланні перетворилося на випробування на виживання: землянки, лютий холод, постійний брак їжі та виснажлива, непосильна праця.
Попри це, Катерина Матвіївна не втратила ні віри, ні надії. Їй вдалося врятувати свою доньку, повернувши її в Україну до родички, якій дивом пощастило уникнути депортації. Сама Катерина перебувала у засланні до 1962 року.
Після повернення вона оселилася у рідних Дулібах, де сумлінно працювала ланковою у колгоспі, за що неодноразово була відзначена нагородами за працьовитість і вправність.
