Досі найбільшою проблемою у Карпатах було браконьєрське вирубування лісів. Але віднедавна карпатські верхи заполонили браконьєри, які полюють за іншим, екзотичним природним скарбом — ісландським мохом.
Про нове нашестя на заповідні землі і скільки мільйонів втрачає держава через браконьєрів йдеться в сюжеті ТСН.Тиждень.
Знімальна група прибула до мальовничого гірського села Дземброня. Тут до експедиції долучився провідник Руслан та екоактивіст Василь. Про мету цієї подорожі навмисно не повідомили ні дирекції Національного парку, ні правоохоронцям, ні місцевій владі.
І Руслан, і Василь уже другий рік б’ють на сполох – збирачі вигрібають десятки гектарів моху, загрібаючи разом з ним червонокнижні рослини. А своїми позашляховиками вони перетворюють гірські стежки на вічні рани, які вода буде нескінченно роз’їдати..
Чим цінний мох
В Інституті екології Карпат науковці розповіли про цю рослину, яка виявилася взагалі не мохом, а лишайником.
“Раніше його використовували для лікування дихальної системи, бронхів та легень. Якщо “погуглити” в Інтернеті, то його використовують майже від усіх хвороб – яких треба і не треба. Панацея від усіх хвороб. Для схуднення, від кишкових проблем, для підвищення імунітету. Навіть для потенції!” – розповідає старший науковий співробітник Інституту екології Карпат НАН України Надія Сичак
Реклама зробила свою справу, мох почали закуповувати, відтак місцеві масово пішли у гори. Під час своїх “заготівель” вони просто гребуть все, знищуючи водночас дуже багато інших корисних рослин. Залишається просто мертва, гола земля.
Карпатська “сарана”
Василь Фіцак у цих горах живе і працює 30 років і добре знає місця, де “працюють” карпатські мародери. Тут можна побачити, що залишається після браконьєрів, яких неможливо назвати інакше, як карпатською сараною.
На знаменитій Чорногорі, в самому серці наших Карпат, з фантастично красивими краєвидами, – бруд, багнюка, сміття. Подекуди трапляється трохи моху ісландського — того, що випав з мішків його добувачів. Після себе вони залишають ще й гори сміття.
Василь одразу ж вказує на основну проблему — це дорога, яку кілька років тому проторували з закарпатського села Луги аж сюди, на Чорногору.
Він називає її “дорогою смерті”, яка відкрила “ящик пандори”, звідки полізла нечиста сила, “сарана”. Цією дорогою заїжджають позашляховики, які руйнують покриття, також заїжджають мотоциклісти, які проникають до вершин гір Піп Іван і далі хребтом. Це також завдає шкоду довкіллю.
Зустріч з браконьєрами
Наступного ранку поблизу гори Піп Іван Чорногірський, де стоїть знаменита обсерваторія “Білий слон”, на стоянці збирачів моху з’являються їхні позашляховики. По хребту бреде десяток людей з білими величезними мішками.
Помітивши знімальну групу, спочатку відвертають обличчя, вигукують образи. А далі намагаються переконати – то не вони винні, а біда, яка вигнала їх сюди. За кіло моху закупівельники платять їм 90 гривень. Щоправда, його треба гребти гектарами.
“Наберете 5 мішків, то будете мати 29-30 кілограмів, ото аж 5 мішків!” – каже один з чоловіків. Він визнає, що порушує закон, але каже, що мусить “прогодувати діти”, бо такі, як він, “бідний народ”.
За якусь годину такого “бідного народу” на території Національного природного парку стає значно більше, і заповідник стає схожим на плантацію, на якій ісландський мох масово гребуть.
Щоб у мішки більше влізло моху, його перед тим, як пакувати підсушують. Їх мало цікавить, що для того, щоб він, якщо знову засіється, виріс до такого “товарного” розміру, потрібно 30-35 років.
Не всі збирачі моху спокійно реагували на знімальну групу. Одна дівчина погрожувала покликати чоловіка, який прийшов із війни і “рядом чеше”. Якийсь неврівноважений навіть підбіг із величезним тесаком із бойовим криком.
Чому не протидіють браконьєрам
Позиція цих людей зрозуміла – мораль турбує їх мало, а закон ще менше. Вони заробляють гроші там, де їм не забороняють.
Але є питання до керівництва Національного парку. Однак, зустріти його працівників не вдається навіть на в’їзді до Говерли. Каса – на замку, шлагбаум відкритий, охорони нема. З повідомлення Державного бюро розслідувань стало зрозуміло, що співробітникам зараз не до преси.
“Працівники Держбюро розслідувань вдалося викрити корупційну схему, яку організовував заступник директора Карпатського національного природного парку. Він на роботу взяв свого знайомого, якого поставив касиром. Кошти від людей, які розраховувалися платіжною карткою, йшли до державного бюджету, а готівку ці ділки брали собі до кишені. У процесі слідства буде встановлена точна сума завданих державі збитків, наразі можна говорити про близько мільйона гривень”, – повідомила радниця з комунікації Державного бюро розслідувань Тетяна Сап’ян.
Василь Фіцак переконує, що протидіяти браконьєрам реально. Дорогу на Чорногірський хребет треба закрити, а заготівельників моху та й інших карпатських рослин ретельно перевіряти. Бо інакше ми втратимо Чорногору.
