У Національному природному парку «Синевир» оселився незвичайний мешканець — річковий бобер.

Про це повідомили на сторінці Національного природного парку «Синевир».

На притоках Тереблі працівники парку виявляють сліди його життєдіяльності: перегризені дерева, загати та невеликі водойми, які тварина облаштовує власноруч.

За спостереженнями фахівців, бобри оселилися у північно-східній частині парку. Їх помічають у гідромережі на висотах приблизно 600–1100 метрів над рівнем моря. Для спорудження гребель тварини використовують гілки, стовбури дерев та інші природні матеріали.

Цікаво, що ще донедавна бобер річковий не був характерним видом для цієї частини Карпат. Перші повідомлення про можливу його появу на території парку надходили ще влітку 2018 року, однак тоді не було достатньо доказів, щоб підтвердити присутність тварини.

Тепер же виявлені сліди життєдіяльності та споруджені загати свідчать, що бобер уже освоює місцеві водойми. За припущеннями фахівців, тварини могли мігрувати сюди з боку Івано-Франківщини, подолавши вододільний хребет із басейнів річок Осмолода, Свіча та інших водотоків.

Бобер річковий — найбільший гризун Європи. Довжина його тіла може сягати 70–100 сантиметрів, хвоста — близько 30 сантиметрів, а вага дорослої тварини — до 30 кілограмів. Його впізнають за широким сплющеним хвостом, густим водонепроникним хутром і міцними різцями, якими він перегризає деревину.

Ці тварини живляться переважно корою, молодими пагонами, гілками дерев і трав’янистою рослинністю. Живуть сімейними групами, будують греблі, облаштовують житлові хатки та нори, а також прокладають канали для транспортування корму.

На території НПП «Синевир» для спорудження загат бобри використовують переважно сіру вільху, а також бук, клен-явір, ліщину та інші деревні породи.

Як зазначають у парку, діяльність цих тварин має важливе екологічне значення. Завдяки бобровим греблям на гірських потоках утворюються невеликі водойми, де накопичується вода. Такі водно-болотні оселища допомагають підтримувати вологість території, сприяють розвитку водної та прибережної рослинності й створюють умови для існування інших представників тваринного світу.

Особливо важливою така діяльність є в умовах кліматичних змін, коли посушливі періоди стають тривалішими, знижується рівень ґрунтових вод і змінюється водний режим малих річок. Фактично бобер виступає природним інженером екосистем, формуючи нові оселища та сприяючи збереженню біорізноманіття.

Поява цього виду в національному парку має і наукове, і природоохоронне значення. Зокрема, створені бобрами водойми та водно-болотні території можуть належати до типів природних середовищ, які охороняються на міжнародному рівні, зокрема в межах європейської природоохоронної мережі Natura 2000.

Водночас науковці наголошують на необхідності подальшого спостереження за новими мешканцями парку. Фахівці планують вивчати поширення бобра, його чисельність та вплив діяльності на місцеві екосистеми.

Поява бобра річкового у високогірних водоймах Карпат — ще одне свідчення того, як змінюється природний світ регіону та як тварини поступово освоюють нові території.