Втратити когось з батьків – горе для кожної дитини. Хоч трішки загоїти рани намагаються волонтери з українсько-канадського проєкту реабілітації дітей загиблих воїнів.
Відпочинок у Карпатах з однолітками, нові враження та пригоди втрату дітям не компенсують, але можуть допомогти почуватися трішки краще, пише Правда.іф з посиланням на Репортер.
З Канади до Карпат
Ініціаторка проєкту «Реабілітаційна програма для дітей загиблих героїв» Ольга Продан – українка, що мешкає у Ванкувері. За фахом – психосоціальний реабілітолог. Саме їй прийшла ідея допомогти дітям, які втратили батьків на війні. Тоді вона створила Ukrainian Canadian Advocacy Group та почала проводити політичні й культурні заходи, щоб привернути більше уваги до України й зібрати гроші на програму.
Ми взялися пропагувати сучасну українську культуру в Канаді, показувати не шароварщину, а круту Україну. Таким чином ми акумулюємо кошти. А потім створився цей проєкт, і так усе запустилося, – розповідає Ольга Продан.
До канадської компанії долучилася українська громадська організація «Реабілітація незламних». Разом вони вже майже рік оздоровлюють дітей загиблих героїв.
Реабілітацію проводимо саме на Прикарпатті, бо тут гарна рекреаційна зона, є що показати, – каже директор ГО «Реабілітація Незламних», керівник благодійного фонду International United Rehabilitation, франківець Андрій Хомин. – А ще тут безпечніше, менше тривог і дітям легше перемикатися. В останньому заїзді було багато дітей зі сходу України, вони вперше у Карпатах, вперше дихали цим повітрям. Для них це взагалі був інший світ.
Читайте: Вони загинули за Україну. Лейтенант Василь Стефанишин
Діти були в захваті, – додає Ольга Продан. – Батьки, що вже їздили на такі програми в Європу, казали, що наша – значно вищого рівня. Ці діти – дуже вразлива категорія. У нас був хлопчик, якого ми не могли змусити зняти берці, хоч було спекотно. Не розуміли, у чому справа. А потім виявилося, що це берці – його тата…
Не ятрить рани, а стабілізує
Програма стартувала у липні 2022 року. З того часу було чотири заїзди, а 25 травня вже стартує п’ятий. Кількість дітей на один заїзд – 45, під час табору їх ділять на три групи. Вік учасників програми – від 6 до 16 років.
Коли ми починали, була певна недовіра. Батьки не розуміли, як це – хтось бере безкоштовно їхніх дітей на відпочинок, – говорить Ольга Продан. – Але після того, як скористаються нашою програмою, просяться ще. Та, на жаль, везти ще раз немає фінансування.
Заїзд триває 10 днів у Яремчі й Татарові. Діти живуть у готелі в горах, у кімнатах по двоє, мають нелімітоване харчування. Програма насичена: діти займаються спортом, йогою, є арттерапія, заняття з акторської майстерності. Також є екскурсії: у «Гуцул Ленд», «Динопарк», у сироварню та контактний зоопарк. А ще – походи в гори.
Реабілітація, терапія інтегровані у дозвілля, – пояснює Ольга Продан. – Не можна дитині сказати: ми прийшли тебе реабілітовувати. Ми вплітаємо їх у те, що їм цікаво. Це – стабілізація. Ми не йдемо у глибокі травми, не роз’ятрюємо рани – за 10 днів це не має сенсу. Ми намагаємось допомогти відволіктися, навчитися працювати зі своїм станом.
З дітьми працюють професійні психологи, психотерапевти та досвідчені реабілітологи. Залучають таких професіоналів як Данська психотерапевтична школа, що мають досвід роботи в Сирії та Афганістані та можуть ще краще навчити українських спеціалістів.
Подати заявку на участь у таборі можна тут. У першу чергу беруть тих, у кого батько чи мати загинули на війні. Друга категорія – ті, у кого хтось із батьків-військових зник безвісти.
Треба зареєструватися, потім з вами зв’яжеться оператор, – каже Андрій Хомин. – Потрібно показати документи про те, що батько загинув або зник безвісти. Тоді ми включаємо дитину в програму. Звісно, є черга. Намагаємось залучити всіх, але у найближчих заїздах сконцентруємось більше на дітях з Прикарпаття. А на осінь уже є 70 заявок щодо дітей прикордонників, чиї батьки загинули у перші дні повномасштабної війни.
На сьогодні програмою скористалися 140 дітей. Цього року благодійники планують реабілітувати 400 малих українців.
Як допомогти дітям загиблих героїв
Зараз волонтери продовжують проводити заходи у Канаді, щоб зібрати гроші, але надіються залучити благодійників і в Україні. Адже збирати кошти за кордоном забирає дуже багато сил і часу.
Ми не даємо їм втомитись від України, – говорить Ольга Продан. – Постійно ходимо на акції, щоб про нас говорили. Але вже нема такого, що люди скидали гроші просто так. Ти маєш включити максимальну креативність. Взагалі, канадці й загалом Північна Америка дуже сильно нас підтримують. А особливо ті, хто народився там, але має коріння з України. Наші зусилля у Канаді триватимуть. Але ми розуміємо, що українці ближчі до цієї ситуації й теж можуть долучитися до програми – фінансово чи як партнери.
Долучитися до програми може кожен. Наприклад, пожертвувати гроші за реквізитами:
БО “БФ “ІНТЕРНЕШНЛ ЮНАЙТЕД РІАБІЛІТЕЙШН”
КОД ЄДРПОУ 44980584
UA943510050000026002879173723
Призначення платежу: Благодійний безповоротний внесок
Приватні фірми й місцеву владу теж закликають допомогти фінансувати програму для дітей загиблих героїв.
Ми шукаємо партнерів, які були б готові на постійній основі фінансувати наші заїзди, допомагати коштами, – говорить Андрій Хомин. – Звісно, зараз у першу чергу – допомога ЗСУ, але не треба забувати про наших дітей, наше майбутнє. Кожен табір – це витрати на аптечки, медикаменти, канцтовари, дощовики, рюкзачки, які потрібні дітям у походах – бо не всі приїжджають з необхідним. Вартість програми реабілітації на одну дитину складає 500 доларів. Зараз це повністю фінансує Ukrainian-Canadian Advocacy Group.
Закликають долучатись і спеціалістів, що можуть допомогти з терапією для дітей, які втратили батьків.
Також у нас є партнери, які організовують безкоштовні екскурсії, пікніки. Допомагають з трансфером дітей на екскурсії. Можуть приїхати терапевти – оздоровча фізкультура, йога, фітнес – й кілька годин попрацювати з дітьми й таким чином теж поволонтерити. Ми до цього відкриті, – каже Андрій Хомин.
У майбутньому волонтери хотіли б розширити програму: реабілітувати ще й дружин або чоловіків загиблих захисників і захисниць, а потім – і самих військових, які повернуться з фронту. Але наразі сфокусувалися саме на дітях.
За підрахунками Івано-Франківської ОВА, зараз на Прикарпатті є 350 сімей загиблих захисників. На жаль, ця цифра збільшується.
Тут діти у рівних умовах. Коли вони у класі чи між дітьми, то єдині такі серед однолітків. До цієї дитини всі відчувають жалість, не знають, як підійти, вона не почувається включеною, – говорить Ольга Продан. – А тут, коли діти приїжджають на табір, вони розкриваються, розслабляються, діляться емоціями. Ми допомагаємо їм розрізнити ту емоцію, стрес. Діти приїжджають замкнені, але вже на третій день розкриваються. А їдуть – значно щасливіші.
