У Косові, що на Івано-Франківщині, упродовж 31 серпня та 1 вересня відзначали 600 річницю від писемної згадки про місто. У середмісті відтворили моду кінця ХІХ – початку XX століття й процес солеваріння. Місцеві різьбярі, гончарі, кушніри, вишивальниці та майстри із ткацтва ліжників демонстрували свої вироби.
Як пройшло відзначення, читайте у репортажі Суспільного.
Моду кінця ХІХ – початку XX століття жителі Косова відтворили з фотографій того часу, каже організатор дійства Роман Хромейчук.
Одна з учасниць — Діана Слава — в образі польської панянки, яка, ймовірно, мешкала у місті у 1890-х роках або приїхала на відпочинок.
“Світлина — десь 1893-1900 року. Одяг ми намагалися візуалізувати, наскільки це можливо за такої якості фотографії. На ній зображений великий капелюх, характерний для тієї епохи. Їх можна було прикрашати квітами та навіть опудалами тварин. Тоді це було наче модно. І широкі криси мали бути на капелюсі, довга спідниця, перлини та клатчі без шлейки”, — розповідає місцева жителька Діана Слава.
За переодяганням у ретровбрання спостерігають Оксана Довгун та її чоловік. Жінка каже: у цій постановці бере участь її донька.
“Це — наше. Ми хочемо зберегти нашу спадщину, бо вона повинна передаватися з покоління в покоління. Цей захід, може, не такий грандіозний. Але він — теплий, родинний, наш”, — говорить жителька Косова Оксана Довгун.
Також у місті відтворили варіння солі із соляних джерел, розповідає Розалія Хромейчук. Солону воду, з якої виварюють крупинки, взяли з колодязів, які дотепер є у цій місцевості.
“Треба мішати, тому що сіль прилипає до дна. Я з дитинства це знаю, бо в нас варили. І я дитиною варила. Колись сіль була у нас дорога, але я не переймалася цим”, — говорить місцева жителька Розалія Хромейчук.
За словами організатора заходу Романа Хромейчука, існує дарча грамота, датована 31 серпня 1424 року, в якій йдеться про те, що князь Свидригайло дарує село Косово молдовському воєводі Владу Драгасиновичу.
“Косів у свій час — це замок, два монастирі та солевидобувна фабрика, на якій виготовляли сіль. Тобто чотири потужних стовпи. І Косів — це змішування культур: покутської, гуцульської, буковинської, коломийської, бойківської”, — пояснює організатор.
На дійство також запросили майстрів народних виробів. На столах у центрі Косова розклали свої роботи різьбярі, гончарі, кушніри, вишивальниці та майстри із ткацтва ліжників. Серед них — кераміст Михайло Сусак, який виготовляє глиняний посуд протягом 50 років.
“Є і тарелі, і зозулі, і скульптури. Орнамент — тут більше рослинний такий. Є поєднання рослинного з геометричним”, — говорить Михайло Сусак.
За словами організатора заходу Романа Хромейчука, через воєнний час дійство не робили масштабним та збирали гроші на Сили оборони України.
