Бібліотека українського мистецтва опублікувала унікальні фотографії Гуцульщини 1930-х років. Автор світлин – архітектор, маляр, фотограф Олександр Пежанський.
Фото Олександра Пежанського.
Ім’я Олександра Пежанського (1892–1972) поки маловідоме: по-перше, історія української фотографії ще не написана, по-друге, більшу частину життя митець провів в еміграції. Зараз, коли українці відкривають для себе вітчизняних майстрів ХХ століття, саме час згадати і про Пежанського: його талановиті світлини говорять самі за себе, йдеться на сайті Бібліотеки українського мистецтва.
Окрім фотографії, Олександр Пежанський займався архітектурою, малярством, музикою. Змогу побачити фотографії Пежанського маємо завдяки єдиній його доньці – Дарії Ярошевич (народилася у 1936 році), яка ініціювала видання альбому про батька (книжка вийшла у Львові у 1992 році).
Олександр народився 2 листопада 1892 року у Львові, у родині архітектора Григорія Пежанського. Навчався архітектури у Львівській політехніці. У студентські роки як скрипаль гастролював з хором “Бандурист” містами Східної Галичини. Під час Першої світової війни був мобілізований до австрійського війська. У 1919 році вступив до Української Галицької армії. Наступні роки живе переважно у Польщі та Австрії. Архітектором у Львові (та наближених населених пунктах) працював у 1927-1939 роках – проектував житлові, громадські, культові споруди у стилях модерну та функціоналізму. Був членом Українського фотографічного товариства (1930-1939). Під час Другої світової війни покидає рідне місто, цього разу – назавжди. Спочатку жив у Польщі, з 1966 року – у США, пишуть Версії з посиланням на КУРС.
Представлені у спецпроекті Бібліотеки українського мистецтва світлини створені у 1930-х роках в Галичині. Демонструють той ритм життя, якого вже нема…
Донька Пежанського згадує: “Після війни ми перебували в Польщі. Там у 1950-60-х роках техніка кольорової фотографії була така примітивна, що батько займався тільки чорно-білими світлинами. Спочатку збудував собі свій власний збільшувач, страшно примітивний в порівнянні із теперішніми “чудами” техніки. Була це дерев’яна скринька із жарівкою, лінзою і об’єктивом. Гостроту світлини було дуже важко наставити, папір шпильками прибивалося до стіни – але знімки виходили добрі”.
Фотографія була одним з багатьох захоплень Олександра Пежанського. Сподіваємося, після перегляду його досконалих робіт у вашому переліку визначних українських фотографів стане на одне ім’я більше.
