Сплав лісу карпатськими річками вважався важливою галуззю місцевої економіки, а плотогони, або бокораші, були шанованими людьми.
“BGA-Cервіс” пропонує ремонт зарядних станцій та інверторів. Відновлюємо плати, балансує батареї, збираємо устаткування для домів та квартир.
Сотні тисяч кубометрів деревини при мінімальних економічних затратах сплавляли по ріках Черемош, Прут, Теребля на відстань 60-80 км до найближчої залізничної станції на плотах-бокорах, складених зі стовбурів дерев. Бокорашів було 3-5, інколи й більше – залежно від величини плоту і складності та довжини маршруту.
А сплавляли ліс бокораші завдяки гідротехнічним спорудам на гірських річках ХІХ-ХХ століття — кляузам.
У водосховищі кляузи акумулювали ліс, який звозився з навколишніх лісорозробок. З колод (кльоців) формували невеликі плоти — дараби. З дарабів, скріплених послідовно між собою, формували один великий пліт — бокор, пише Івано-Франківське обласне управління лісового та мисливського господарства.
У призначений час відкривали систему
шлюзів греблі, і бокори, підхоплені велетенським водним потоком,
зносились вниз у долину. Таким чином кляузи на певний відрізок часу
піднімали рівень води у верхів’ях річок, щоб ліс безперешкодно міг
транспортуватись мілководдям до повноводнішої річки або до іншої кляузи.
Кляузи влаштовувались у верхів’ях річок.
У повоєнні роки, коли деревини потребували всюди, професія сплавника
була затребувана і високооплачувана. Сплавляти ліс починали вже з
ранньої весни і до тих пір, поки річка не почне примерзати.
З розширення мережі залізниць і приходом у гори важкої техніки сплавляти ліс річками стали дедалі рідше. На Бойківщині сплав лісу припинився у 1940-х роках. На Гуцульщині останній пліт пройшов Черемошем у серпні 1979 року.
ФОТО: Robert Erik, Устеріки-Верховинського району.
1878-1887рр.
