Дослідник Conflict Intelligence Team Кирило Михайлов припускає, що російський диктатор Володимир Путін сам керує бойовими операціями в Україні. Однак, додає аналітик, через 20 років «отрицательной селекции» армії РФ, у нього немає і досвідчених генералів, які б могли успішніше вести війну.
Косметологія FineLine пропонує лазерну епіляцію на новому 3000w апараті. Спробуйте перший сеанс на ділянку пахв безкоштовно. Переконайтесь у ефективності!
В інтерв’ю Радіо НВ Михайлов розповів, що відбувається на східному та південному фронтах війни, а також припустив, яке місто українцям буде звільняти найлегше, передає Правда.іф.
— Генеральний штаб повідомляє про те, що на Донбасі російська армія наступає. Наскільки масштабним є цей наступ? І які ви там бачите ризики, перспективи?
— Ще в квітні всі побоювалися, а російська армія сподівалася, що наступ буде масштабніший, ніж зараз. Існували плани оточити всю територію Донецької області, зробити величезний котел, в якому б опинилися майже всі сили української Операції об’єднаних сил на Донбасі.
Але ми бачимо, що сил у Росії для такого наступу недостатньо, тому вони зосереджені на декількох напрямках. По-перше, це сєверодонецький і лисичанський, по всьому периметру якого відбуваються наразі атаки. Вони намагаються оточити Сєвєродонецько-Лисичанську агломерацію і ввійти в місто Сєвєродонецьк, взяти його якось під свій контроль.
Також ми бачимо, що є певне просування на лиманському напрямку, де росіяни намагаються скинути українців з плацдарму на північному березі Сіверського Дінця. Це дуже важливо, тому що цей плацдарм може використовуватися в подальшому для українського контрнаступу.
— Що відбувається довкола річки Сіверський Донець? Можете детальніше розказати?
— Сіверський Донець насправді дуже проблемна перепона і для росіян, і для українців. Обидві сторони неодноразово знищували понтонні переправи противника, але є наразі інформація, що українці нібито контролюють декілька селищ саме на березі, який майже весь захоплений російськими військами,. Українцям вдалося зробити певну успішну переправу, а росіянам це поки що не вдається.
Ми всі бачили ці бої під Білогоровкою, де було знищено техніку майже двох батальйонно-тактичних груп, які намагалися зробити там переправу.
— Вони впевнено йдуть до взяття в кільце цього регіону в Донецькій і Луганській області?
— Їх пересування йде дуже повільно — один чи два кілометри на добу. Це означає, що справжнє оточення вони зможуть зробити, якщо це їм вдасться, тільки за тиждень чи кілька тижнів. За цей час, сподіваюся, що українська армія зможе підготувати, наприклад, контрнаступ, який має полегшити ситуацію. А ми не бачимо такого собі бліцкригу.
— Ці військові, які зараз задіяні на Донбасі, на Харківщині, на Херсонщині, це ті самі підрозділи, які вийшли з Київщини, Чернігівщини?
— Так, вони наразі беруть участь в цих діях. Це підрозділи західного військового округу, східного, центрального.
— З кожним днем журналісти все більше ідентифікують тих військових і злочини, які вони вчиняли на Київщині. Якщо вони сидять десь на Донеччині чи на Харківщині, то можуть читати ці новини, слухати опубліковані свої розмови з дружинами. Чи якось це впливає на їхній бойовий дух?
— На мою думку, насамперед ті, хто знає, що вони скоїли якісь злочини, будуть відмовлятися від відправки на Донбас, а це цілком можливо. В РФ їм за це загрожує звільнення зі Збройних сил, але вони наразі в так званому мирному часі не можуть бути притягнені до якоїсь кримінальної відповідальності. Якщо вони мають можливість відмовитися від відправки на Донбас, то, я вважаю, ті, хто скоїв злочини, це роблять.
— Один з батальйонів ЗСУ вийшов на кордон з РФ у Харківській області, але, наскільки я розумію, російські війська залишаються довкола Ізюма. Яка ситуація на Харківщині? Що реально означає для фронту це повідомлення, що один з батальйонів вийшов до кордону з Росією? Це дуже велика перемога чи якийсь маленький пазл?
— Це перший успішний український контрнаступ, який має важливість більшу, ніж тактична.
Наразі російська артилерія більше не може завдавати ударів по Харкову, за винятком реактивних систем залпового вогню та якихось важких гармат, наприклад, Піон. Також вихід до кордону дає українським бійцям можливість загрожувати російським каналам постачання на ізюмський напрямок в районі міста Вовчанськ, на українському боці кордону. Це робить ситуацію з постачанням ще гіршою, ніж вона зараз там є.
— Бойові дії можуть перекинутися на сусідню Білгородщину?
— Як ми бачимо, це вже відбувається в сенсі артилерійських обстрілів. Російська артилерія з території Бєлгородської області завдає ударів по українським військам, а українська артилерія, звичайно ж, відповідає.
Я не вважаю ймовірним, що туди підуть українські військові з мінометом на якісь населені пункти, але артилерійські [обстріли] будуть продовжуватися. Це вже якийсь неприємний сюрприз для мешканців Бєлгородської області, які не вважали, що ця війна прийде до них додому.
— Повідомляється, що в Запорізькій області російські військові вже окопуються і готуються відбивати наступ. Яка ситуація на півдні країни? Наскільки важче буде здійснювати контрнаступ там для українських військових?
— Це було дуже несподівано. Вважалося, що саме з Запорізького напрямку буде [частина] цього великого наступу, який мав взяти в котел всю територію Донецької і Луганської областей, але цього не відбулося. Це означає, що в російської армії недостатньо сил, щоб робити наступ ще і на цих напрямках.
З іншого боку, буде дуже важко українцям. Я вважаю, що якщо контрнаступ відбудеться на тому напрямку, то набагато легше це буде робити на херсонському напрямку насамперед. Там теж фронт завмер. Але Херсон [знаходиться] по той бік Дніпра, постачання в Херсон українцям буде набагато легше порушити і звільнити місто, тому що в росіян немає мотивації захищати саме Херсон. І їм насправді було би навіть легше будувати свою оборону саме по Дніпру. Херсон українцям буде простіше за все повернути під контроль і звільнити нарешті місто.
— The Guardian повідомляло, що Путін планує операції на Донбасі на рівні полковника і навіть бригадного генерала. Можливо, ви маєте якусь інсайдерську інформацію від своїх джерел, чи дійсно це може відповідати правді?
— На жаль, у нас немає таких високих джерел, але навіть в нашій команді є якісь розбіжності з цього питання. Мої колеги в це не вірять, а я вважаю, що так, це цілком можливо. Путін — людина, яка ніколи не грала в якісь стратегічні іграшки. Зараз він, на мою думку, грається в якусь велику гру, рухає танчики по карті чи щось таке. Він дуже не любить внутрішню політику, а від зовнішньої політики зараз відрізаний, за винятком якихось дзвінків Макрону. Наразі єдине, що в нього залишилося, — це керівництво саме цією операцією.
Говорять, що нібито це заважає справжнім путінським генералам робити свою справу. Але питання в тому, що, наприклад, Гітлер мав генералів з дуже великим досвідом, яким він насправді міг не заважати. В Путіна немає таких геніїв — 20 років «отрицательной селекции», як-то кажуть. Там немає когось, хто міг би йому суперечити, міг би провести «операцію» в якомусь правильному напрямку. Тобто чи там Путін ганяє ці танчики по карті, чи [начальник Генштабу РФ Валерій] Герасимов — насправді не дуже велика різниця, на мою думку.
