У селі Голинь Калуського району, що на Івано-Франківщині, люди виготовляють цукати із гарбуза для воїнів ЗСУ. На фронт військовослужбовцям вже передали 100 пакунків цукатів. Така ж кількість фасованого продукту — готова до відправлення.
Про це Суспільному розповіла жителька села Голинь Надія Дорик.
“BGA-Cервіс” пропонує ремонт зарядних станцій та інверторів. Відновлюємо плати, балансує батареї, збираємо устаткування для домів та квартир.
Нарізають гарбуз, сушать та пакують цукати на території місцевої церкви.
Надія Дорик каже: аби приготувати хороші цукати, їх треба довести до кипіння, потім дати кілька годин постояти й так тричі.
“Ми подумали робити такі перекуси для хлопців. За раз маємо нарізати 30 кг гарбуза, додати до нього 7 кг цукру і 2 кг апельсинів. Головне — коли кипить, треба виключати, аби не перекипіло. Потім розкладаємо сушити”, — розповідає Надія Дорик.
З її слів, до імпровізованої кухні протягом місяця гарбузи зносять не тільки жителі Голині, а й навколишніх сіл.
“Цукати всередині з пудрою і крохмалем, аби не злипалися. Хлопці взяли собі в кишеню, пішли на позицію. Це — дуже корисно. Тут ще плюс апельсини — багато вітаміну С. Цукати смачні виходять, і не скажеш, що то — гарбуз”, — каже Надія Дорик.
Жителька Голині Галина Луців розповідає, що найбільший гарбуз, який їм привозили, важив 38 кг. Проте, каже жінка, різати його було не важко: “Це — не важка робота. Хлопцям нашим точно важче. Головне — бажання і час”.
Старший брат церковного братства у Голині Іван Мазурик каже: першу партію гарбузових цукатів вже відправили військовослужбовцям села, які нині боронять країну від військових РФ.
“Це — 102 бригада, 57 бригада, 80 бригада. Там, де служать наші голинські воїни. Туди відправляємо”, — говорить Іван Мазурик.
Разом із гарбузовими цукатами жителі села Голинь відправляють на передову сухі борщі. Їх виготовляють від початку повномасштабної війни. Мар’яна Компанієць, яка разом з іншими готує для бійців, каже: усі овочі висушують вдома, а потім разом фасують суху страву.
“Один — картоплю, інший — шампіньйони, моркву, цибулю. Потім усе звозимо і збираємо, фасуємо. Хлопці завжди дякують нам. Це дає стимул ще більше готувати, — розповідає Мар’яна Компанієць.
