У селі Джурові Снятинського району у рамках проєкту ГО «Молода Просвіта Прикарпаття» за сприяння Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) урочисто відкрили громадський простір «Джерело».
До події приурочили показ знаменитого мюзиклу «Гуцулка Ксеня» від Івано-Франківського національного академічного музично-драматичного театру, який ініціювали активісти простору.
Подія пройшла з аншлагом: усі 600 місць у залі сільського будинку культури були заповнені. Крім перегляду веселої музичної постановки, гостям свята розповіли про новостворений громадський простір “Джерело”, а його учасники ще й заспівали акторам власні коломийки.«Ця вистава вже рік не сходить з топового рейтингу, вона відображає життя в нашому краї, – розповідає організаторка і керівниця громадського простору Олександра Федорук. – А ще у ній грають актори з Джурова та сусіднього села Попельники: Лілія та Віктор Абрам’юки і Сергій Лазановський. Організувати захід було не важко, бо ми – команда, ми розподіляємо обов’язки і нам легко працюється разом».
Сергій Лазановський, виконавець ролі коханого Ксені, розповідає, що давно так не хвилювався перед виходом на сцену, як у рідному краї.«Була присутня думка «як вони сприймуть? Чи їм сподобається?”. Та після першого виходу, відчув тепло і все хвилювання як рукою зняло, – ділиться Сергій Лазановський. – Впродовж всієї вистави відчував як глядач уважно слідкував і переживав всі емоції разом зі мною. Після закінчення – шквал овацій і вигуки «на біс», які викликали сльози на очах, сльози радості і вдячності. Багато хороших відгуків і це приємно до мурашок по всьому тілу».
За словами Сергія Лазановського, такі події дуже важливо влаштовувати в районах, щоб піднімати український дух, популяризувати культуру і привертати увагу до проблем сіл.
Вистава «Гуцулка Ксеня» – це ще й співпраця сходу і заходу, бо виконавиця головної ролі Валерія Мочарська народилася на Луганщині. Акторка розповідає, що єдина складність була в тому, щоб відтворити гуцульський діалект, але вона має музичний слух, тому все вдалося.«Зіграти гуцулку було не складно, можливо тому, що я дуже люблю гори, була не раз в Карпатах, навіть читала свій монолог про гори прямо на вершині. Я бачила на власні очі те, у що закохана гуцулка Ксеня і цілком поділяю її закоханість, – розповідає Валерія Мочарська. – І, до того ж, у моєму дитинстві теж були гори, тільки рожеві – це були терикони, які я і зараз бачу перед очима».
