На допрем’єрному показі фільму «Смак свободи» одна з глядачок після перегляду вирішила подякувати його творчій команді. А свою вдячну промову розпочала з того, що, як правило, коли вона бачить, що виробництво фільму українське, то це здебільшого відбиває в неї охоту дивитися його. І дуже добре, за її словами, що цього разу вона таки пішла переглянути цю стрічку, бо та їй сподобалася.
Пише пише Галичина.
Цей невеликий монолог дуже довго не виходив у мене з голови. Я думала про те, що в цій нібито й невинній репліці видно, як глибоко проріс синдром меншовартості, який нам століттями вбивали в голови. За останні десять років в українському кінематографі створили чимало добрих фільмів з цікавими сюжетами і сценарними поворотами. Але це треба хотіти помічати, і не дивитися на вітчизняне кіно крізь призму скептицизму. Тож зібрала добірку фільмів made in Ukraine різноманітних жанрів, які, на мою думку, можуть сміливо розвіяти певну недовіру до українських стрічок. Втім, вирішила трішки ускладнити собі завдання й додати до свого огляду місцевого колориту. Тож наразі спинюся лише на тих фільмах, в яких зіграли прикарпатські актори й актриси. Насправді це було неважко, адже останніми роками іванофранківці яскраво й потужно заявили про себе в українському кіно.
Ірма Вітовська: «Смак свободи» і «Між нами»
У кінематографії Ірми Вітовської дуже багато цікавих та різнопланових героїнь і ролей. Складно спинитися на якійсь одній. Тому розкажу одразу про два фільми, у яких зіграла ця неперевершена акторка. Про перше я вже згадувала на початку тексту. Це романтична комедія «Смак свободи» Олександра Березаня (2024 рік). У стрічці акторка перевтілилася у відому кулінарку, авторку куховарських книг, невістку Івана Франка Ольгу. Щоправда, в кіно Ірма Вітовська зіграла певний образ, навіяний реальним персонажем, яка веде головну героїню до її мети та мрії, надихає та приносить удачу, і не лише в кулінарії.
«Смак свободи» – це мікс кулінарії, романтики й комедії. Цей фільм точно не варто дивитися на голодний шлунок, адже у кадрі буде дуже багато страв як європейської, так і галицької кухні. А ще стрічка завдяки своїй легкості й безтурботності є ідеальною для сімейного перегляду. Впевнена, що вона буде зрозумілою для глядачів різного віку.
Психологічний трилер «Між нами» (2021) Соломії Томащук кардинально відрізняється за настроєм від «Смаку свободи». Цей жанр нечасто можна побачити в українському кіно. У ньому Ірма Вітовська постала у дещо незвичному для себе амплуа, проте, як на мене, вона була у ньому надзвичайно органічною, хоч її персонаж складно назвати позитивним. Думаю, ця стрічка сподобається тим, хто любить детективи, трилери й несподівані кінцівки.
Коротко переповім сюжет. Саша (Анастасія Пустовіт) – вродлива й волелюбна жінка, але травми минулого та наркозалежність заважають їй побудувати здорові стосунки з чоловіком, який дуже її кохає. У гінекологині Ані (Ірма Вітовська) – свої залежності: невірний чоловік, син і робота. Ці жінки є заручницями обставин і власних рішень, які приводять їх до фатальних помилок. У якийсь момент вони стають найближчими одна одній. Але що так швидко поєднало цих жінок? Убивство? Наркотики? Любов? У фільмі будуть відповіді на ці запитання.
Олексій Гнатковський і «Довбуш»
«Довбуш» Олеся Саніна, який вийшов у прокат 2023 року – це один з найдорожчих фільмів в історії українського кіно. Його бюджет становив 120 мільйонів гривень. Стрічка побила рекорди, втримавшись у національному прокаті 15 тижнів та зібравши понад 70 млн гривень. Тож якщо ви ще раптом не бачили «Довбуша», то це таки треба зробити.
Адже це масштабне полотно оживляє на екрані легенду про карпатського опришка Олексу Довбуша. Режисер Олесь Санін майстерно поєднує історичні факти та вигадку, створюючи захопливу повість про кохання, зраду, боротьбу за свободу та вічне прагнення до справедливості. Візуальна сторона фільму вражає. Мальовничі краєвиди Карпат, автентичні костюми та декорації, динамічні батальні сцени – це все створює цілісну атмосферу й занурює глядача в епоху XVIII століття.
Акторський склад підібрано вдало. Сергій Стрельников у ролі Довбуша органічно поєднує в собі силу, хитрість, шляхетність та щирість. Але всю мою увагу захопив Олексій Гнатковський, який зіграв роль Івана, брата Олекси. Він так майстерно перевтілився у свого персонажа, наділив його своїми харизмою та колоритом, що якоюсь мірою зумів роль брата головного героя вивести на перший план. Це неймовірна акторська робота!
Але О. Гнатковський – не єдиний івано-франківський актор, який знявся у «Довбуші». Ростислав Держипільський зіграв старшого опришка ватаги Правицю, вихователя Івана Довбуша. Хоч це і другорядна роль, та митець зробив свого героя цікавим і колоритним, таким, що запам’ятається глядачеві.
Роман Луцький і «Відблиск»
Світова прем’єра військової драми «Відблиск» Валентина Васяновича відбулася 2021 року на Венеціанському кінофестивалі. В Україні на широкі екрани стрічка вийшла у травні 2024-го. У цьому переліку це точно найважче кіно, але водночас і надзвичайно важливе. Роман Луцький зіграв у ньому надскладну драматичну роль військового хірурга Сергія, який повернувся з російського полону. Це однозначно його найсильніша роль, з якою він чудово впорався.
Історія розгортається 2014-го на тлі початку війни на сході України. Сергій, військовий хірург, потрапляє у полон до російських бойовиків. Він переживає фізичні та психологічні тортури, а також стає свідком жахливих злочинів. Після звільнення повертається додому, до свого колишнього цивільного повсякдення та намагається знайти сенс життя. Він по-новому вчиться бути людиною, батьком, який уміє любити та підтримувати близьких.
«Відблиск» – це не просто про війну, а й про людську природу. Це історія про те, як люди виживають у найскладніших обставинах, як вони втрачають і знаходять себе, як шукають сенс життя та прощення… Фільм не для всіх. Він жорсткий, безкомпромісний і може бути болючим для сприйняття. Але це важливе кіно, яке змушує нас задуматися над тим, що відбувається в нашому світі.
«Я, «Побєда» і Берлін» та Іван Бліндар
Впевнена, про роль Кузьми мріяв чи не кожен актор, який чимось схожий на цього непересічного музиканта. Втім, роль в екранізації однойменної повісті музиканта «Я, «Побєда» і Берлін» дісталася івано-франківському акторові Івану Бліндару. І йому вдалося створити на екрані образ, якому віриш, скопіювати манеру Кузьми, в деяких моментах навіть дуже-дуже точно.
Ця українська комедія-пригода, нагадую, розповідає про подорож двох друзів, Кузьми та Барда, з України до Берліна на старій «Побєді». І хоча фільм знято за мотивами автобіографічної повісті лідера гурту «Скрябін» Андрія Кузьменка (Кузьми), він має чимало сюжетних поворотів та історій, яких не було у книжці, але були в реальному житті.
Цей легкий і веселий фільм Ольги Ряшиної навіює ностальгію за 90-ми, чи, точніше, за тими часами, коли ми були молоді і вміли мріяти. Фільм можна сміливо назвати музичним, адже у ньому лунає багато різної музики. Окремої уваги заслуговує хоча б те, що спеціально для кіно українські музиканти створили 16 каверів на пісні «Скрябіна».
Втім, І. Бліндар не єдиний прикарпатський актор у стрічці. Марія Стопник зіграла Барбару – кохану головного героя, прототипом якої стала дружина Андрія Кузьменка Світлана.
На українські екрани фільм вийшов восени цього року і викликав певний ажіотаж у поціновувачів українського кіно й таланту Кузьми. За п’ять тижнів прокату фільм зібрав понад 53 тисячі гривень. Також цікаво, що після прем’єри продажі однойменної повісті Кузьми зросли майже вдесятеро, про що повідомило видавництво «Фоліо», в якому і вийшла ця книжка.
«Інший Франко» й Надія Левченко
Біографічна драма «Інший Франко» (2024) розповідає про життя сина Каменяра, засновника Пласту, одного з фундаторів української авіації, педагога, письменника, інженера-хіміка Петра. Але в центрі сюжету не його біографія, а любовний трикутник, який, за задумом авторів стрічки, мав би тримати глядача в напрузі. Правда, після прем’єри фільму посипалося чимало критичних зауважень щодо нього від кінокритиків та пересічних глядачів. Проте важливо те, що це кіно відкриває для широкого загалу постать П. Франка й надихає багатьох більше дізнаватися про нього та його родину. А це, як на мене, є одним з важливих завдань біографічних стрічок.
Івано-франківська актриса Надія Левченко зіграла дружину Петра, авторку кулінарних книг Ольгу. Її героїня вийшла стриманою, холодною і вольовою жінкою. Це чудова акторська робота.
У фільмі «Відблиск», про який писала вище, акторка також зіграла роль колишньої дружини головного героя. І попри те, що нібито за описом це схожі ролі, у цьому фільмі вона постає зовсім іншою. А то вже ознака таланту й акторської майстерності.
…Аналізуючи українські фільми останніх років, приємно констатувати, що там доволі часто грають івано-франківські актори та акторки. Це свідчить про високий рівень професіоналізму та майстерності митців з Прикарпаття. Їхній талант та харизма безперечно збагачують українське кіно і роблять його розмаїтішим та цікавішим для глядачів.
