85 років тому легендарний український археолог Ярослав Пастернак відкопав у Крилося два поховання. Перше – належало князю із роду Рюриковичів Ярославу Осмомислу. Інше, як вважають дослідники, належало його доньці (онуці московського князя Юрія Долгорукого), пише інформаційний ресурс Правда іф, із посиланням на Skeiron
В 1937 р. під час археологічних досліджень Успенського собору другої половини ХІІ ст. у княжому Галичі (с. Крилос Івано-Франківська область) відкрили два поховання. Обидва були здійснені під підлогою притвору. Одне із них (чоловіче) – у кам’яному саркофазі. Саме його деякі дослідники ототожнюють із відомим галицьким князем із династії Рюриковичів – Ярославом Володимирковичем (Осмомислом), який був там похований в 1187 році. Друге поховання – ґрунтове, відкрили поруч. Його череп прикрашала гаптована золотом стрічка, а за ним лежала розбита скляночка жовто-зеленого кольору.
Понад пів століття останки вважали втраченими. Повторно їх відкрила група науковців у складі Юрія Лукомського, Миколи Бандрівського та Романа Сулика в 1991 р. під час досліджень у криптах собору Святого Юра у Львові. Ретельно складені у ящик кістки супроводжувала записка авторства їх першовідкривача – професора Ярослава Пастернака, у якій він зазначав, що складені тут кістки саме ті, які відкрили в Успенському соборі.
Розпочався новий етап досліджень, зокрема й антропологічних. Втім у виявленому ящику не вистачало одного – черепа із золототканою стрічкою. Його згодом виявили у фондах Львівський історичний музей, де він зберігається і дотепер.
Детальне вивчення черепа та його реконструкцію в 2000 р. здійснив антрополог Сергій Горбенко. Проведені дослідження останків дали підстави вважати, що вони належали жінці 16–23 років зі змішаним європеоїдно-монголоїдним типом обличчя. На основі цього припустили, що поховання належить дочці Ярослава Осмомисла народженій у шлюбі з княгинею Ольгою. Остання була донькою князя Юрія Долгорукого й дочки половецького хана Аєпи, від якого могла успадкувати ці монголоїдні риси.
Після реконструкції обличчя робота експонувалася в Львівському історичному музеї лише раз – у вигляді пластилінової моделі. Жодних копій досі не зроблено. З часом на ній з’явилися тріщини й постала потреба її збереження. А також проведення нових досліджень черепа, який зі слів музейників знаходиться усередині. Було вирішено, що 3D фіксація один із найоптимальніших варіантів.
Ми з командою Skeiron та дослідницями із музею Оксана Куценяк (https://www.facebook.com/profile.php?id=100017593926477) та Відділ археології Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України (https://www.facebook.com/profile.php?id=100063623105872), Iryna Lutsyk розпочали роботу й змогли не лише зробити точну 3D модель реконструкції, але її оживити. – йдеться у повідомлені на сторінці Skeiron
