Після завершення 29 березня переговорів української та російської сторін українські переговірники повідомили подробиці про ідею нової системи гарантій безпеки для України, пише НВ.
Що пропонує Україна
Голова переговорної групи Давид Арахамія заявив, що Україна хоче бачити гарантами безпеки країни Ради Безпеки ООН, зокрема Велику Британію, Китай, США, Францію, Туреччину, Німеччину, Польщу та Ізраїль, і до них можуть за бажання приєднатися інші країни.
“BGA-Cервіс” пропонує ремонт зарядних станцій та інверторів. Відновлюємо плати, балансує батареї, збираємо устаткування для домів та квартир.
За його словами, Україна хоче отримати такі гарантії безпеки від країн-підписантів, які будуть жорсткішими, ніж 5 стаття НАТО.
«Ми кажемо — протягом трьох днів мають відбуватися консультації, це може бути агресія, гібридна війна, замаскована війна під будь-який формат. Після цього країни-гаранти мають надати нам військову допомогу збройними силами, озброєнням, закритим небом», — сказав Арахамія.
При цьому гарантії безпеки поки що не будуть працювати щодо окупованого Донбасу та Криму.
Водночас ще двоє переговірників — радник голови ОП Михайло Подоляк та голова юридичної групи української делегації Іван Чалий називають серед майбутніх країн-гарантів безпеки України Росію.
«[Серед країн-гарантів безпеки України] Росія буде на рівні з усіма іншими. Хоч би як це звучало… це буде інша країна. З точки зору міжнародного права, юридичної суті угоди про гарантії безпеки України вона буде однією з країн-гарантів. Найголовніше, чого нам вдалося досягти, — Росія при реалізації статті, яка дозволяє іншим країнам-гарантам застосувати та надати нам збройні сили для захисту нашої безпеки — Росія погодилася, що права вето вона в цьому не матиме», — заявив Чалий, коментуючи цю ідею.
Тим часом Подоляк пояснює її наступним чином: «Присутність поряд із США, Великою Британією, Туреччиною, Німеччиною та іншими країнами Росії, як країни-підписанта багатостороннього договору, накладає на росіян багато додаткових обтяжень і дозволяє нам не йти на складний двосторонній формат. Тільки в рамах багатостороннього договору можна уникнути традиційної російської необов’язковості щодо юридичних договорів».
