Світ великий та прекрасний, і його варто досліджувати. Втім, чи достатньо ви побачили в Україні? Адже часто навіть іноземних туристів наша флора та фауна вабить, наче мед. То, може, почнімо з власних фантастичних краєвидів?
Сьогодні душа радітиме у тих, хто мріяв побачити на власні очі Альпи. Наші Карпати, насправді, ні чим не гірші. А особливо – Мармароси: масив, який так люблять порівнювати з європейськими “побратимами”. Так до них ще й рукою подати. До того ж, восени природа “палатиме” різнобарвними відтінками жовтого, червоного та помаранчевого, пише Правда.іф з посиланням на Obozrevatel.
Мармароси
Більша частина цього гірського масиву в Східних Карпатах лежить на стороні Румунії. На території України розташовані його північні та північно-західні околиці, зокрема Чивчини й Рахівські гори. Через непритаманний Карпатам ландшафт їх ще називають Гуцульськими Альпами, адже скелясті узгір’я й справді наче переносять в інший вимір. Годі й говорити про місцеві пейзажі – казкова краса. Окрім того, це ще найдавніші бескиди Карпат.
Геологічна будова Мармаросів, за словами науковців, неповторна. Вони слугують не лише природним кордоном між Україною та Румунією, а й межею між Південними та Східними Карпатами. Тут можна побачити чимало рідкісних рослин, а також льодовикові кари (чашоподібні заглибини, що утворюються під дією невеликих льодовиків).
Найкращий час, щоб відвідати цей масив – початок та середина осені. У цей період тут трохи прохолодні ночі, може навіть піти сніг. Деякі туристи пригадають, як пробиралися кручами крізь замети, тому шлях, ймовірно, буде непростий. Втім, є до чого прагнути! Адже на вершині на вас чекають дивовижні краєвиди.
Піп Іван Мармароський
Це найвища гора масиву, заввишки 1936 метрів. Форма вершини нагадує піраміду, а схили – стрімкі та круті. Але не переплутайте, в Карпатах є дві скелі з такою назвою: інша (2028 метрів) знаходиться у кінці головного хребта масиву Чорногора. Туристам навіть пропонують маршрут від “Попа до Попа”, проте підійде він лише дуже досвідченим мандрівникам, адже триває цілий тиждень. І це ще за умови, що буде гарна погода.
Як отримати дозвіл
Ви вже в курсі, що шлях Мармароськими горами проходить вздовж державного кордону України з Румунією. Щоб перебувати у цій місцевості, треба отримати спеціальний тимчасовий дозвіл.
Вищої математики не буде: за 5-7 днів до початку мандрівки варто написати листа на ім’я командира Мукачівського прикордонного загону. Вказати учасників походу, паспортні дані, розповісти про ваш напрямок і дату, до якої там перебуватимете. Зразок тексту є в мережі. Сам документ надішліть факсом або поштою.
За декілька днів до експедиції краще передзвоніть на прикордонну заставу в село Ділове та уточніть, чи ви отримали згоду від місцевого керівництва. Якщо так, саме на посту ВПС “Ділове” після перевірки документів і наявності копії заяви-листа вам його і віддадуть. За правилами, ви повинні мати GPS-навігатор, мапу й детально спланований маршрут. Також доведеться щоденно звітувати про місцеперебування та стан групи, відправляючи SMS-повідомлення.
Як дістатися до Мармаросів
Якщо треба на гору Піп Іван, дорога може починатись з Рахова, Костилівки або з Ділового. До цих населених пунктів їдуть автобуси з Івано-Франківська та Ужгорода.
Якщо оберете Ділове, шлях почнеться у центрі села біля мосту через річку Тиса. Після того, як ви його перетнете, слід з правого боку обійти церкву. Через 1 кілометр ви опинетеся біля контрольно-пропускного пункту Діловського лісництва. Далі, йдучи вздовж Білого потоку, дійдете до вершин. Протяжність маршруту – приблизно 22 кілометри.
Перші краєвиди відкриються на перехресті полонини Щевора, Берлебашка, Лисича та Попа Івана Мармароського. До речі, підійматися на долину Лисича, яка для більшості є перевалом перед головним ривком, можна не тільки пішки, а й на позашляховиках. Втім, дорога на саме верхогір’я – справа лише ваших ніг. Від галявини до маківки гори відстань близько 2,5 кілометра. Та й маршрут не назвеш простим, адже він доволі стрімкий.
Вершини Межипотоки, Міка-Маре та Стіг
Попри те, що Піп Іван є найпопулярнішою горою Мармаросів, дехто обирає йти іншим шляхом. Наприклад, піднятися на сусідню скелю Межипотоки (1713 метрів), узгір’я Стіг (1650 метрів) або Міка-Маре (1815 метрів).Останню ще називають Ненєска чи Неніска, що в перекладі з гуцульської говірки означає “тітка”.
Незалежно від їхньої висоти, шлях буде складним. Та коли робиш останній крок і стаєш на найвищу гірську точку, втома зникає. Серце вилітає з грудей і ти розумієш, заради чого йшов. Тут свобода, тут – повітря, котрим неможливо надихатися. Тут краєвиди, які хочеться запам’ятати й згадувати, наскільки в нас красива країна. Тут розумієш – це було того варте!
