Російські війська не полишають спроб оточити Бахмут. Вони кидають на штурм міста багато живої сили та зазнають великих втрат. Українські військові обороняють місто від окупантів вже майже п’ять місяців.
Проєкт “Український Свідок” опублікував відео, яке показує, що відбувається в Бахмуті та його передмістях, передає Правда.іф.
“Росіяни не соромляться застосовувати тут будь-яку артилерію, зокрема й важку”, — розповідає один із героїв цього відео. Обоє військових — снайпери, вони воюють з окупантами від 2015 року.
“Росіяни пересуваються та займаються організацією наступу вночі. Спочатку обстрілюють українські позиції з РПГ, дуже люблять це робити, потім інша група підповзає до позиції та закидує її гранатами. Моя ж задача — знищувати противника на підходах”, — каже один із військових.
За словами військового, за одну його зміну, якщо росіяни йдуть на штурм, кількість уражених цілей може налічувати десятки росіян.
Також чоловіки розповіли про ПВК “Вагнер”.
“Це в’язні, які не мають бойового досвіду. Регулярні війська значно хитріші та обізнаніші, а “вагнерівці” йдуть на забій. Шлях у них тільки один — вперед, бо позаду на них чекають свої ж, які стріляють дезертирам у спину”, — розповідає військовий.
За словами чоловіків, своїх солдатів окупанти не жаліють. Вони кидають поранених та, враховуючи те, як ті кричать та благають про допомогу, забирати їх наміру не мають.
“Буряти закінчилися, скоро закінчаться і “вагнерівці”. Подивимося, кого вони пришлють після цього”,— сміються оборонці Бахмута.
Снайпери розповідають, що дуже багато російських військових перевдягаються у форму ЗСУ. Враховуючи те, що лінія зіткнення постійно пересувається, буває вкрай складно не переплутати своїх та чужих.
“Росіяни знімають з наших поранених форму та бронежилети. Натомість українських поранених вдягають в російський піксель, і якщо “трьохсотих” транспортувати важко, росіяни їх просто розстрілюють. Потім з цього створюють фейки, ніби ми страчуємо російських полонених”, — каже снайпер про хитрість росіян.
В Бахмуті залишилося багато жителів. Попри перманентну небезпеку обстрілів, вони займаються буденними справами. В місті навіть працюють аптеки, ринок та інші об’єкти інфраструктури. Комунальники виконують свою роботу. Багато хто з місцевих відмовляється виїжджати: люди живуть у підвалах, а солдати ЗСУ допомагають їм їжею та теплими речами.
