Водій на війні – це універсальний солдат. Він перевозить воїнів, вантажі, мусить мати швидку реакцію, знати свій автомобіль на всі сто, аби в разі чого миттєво вирватися з небезпеки.
У більшості випадків саме від вправності та професійності водія залежить безпека пасажирів. Саме таким універсальним солдатом є водій 109 батальйону 10 ОГШБр «Едельвейс» Володимир Андреєв.
Володимир Андреєв народився у 1979 році на Хмельниччині – в Дунаївцях. Як і більшість хлопчаків того часу захоплювався футболом, але найбільше його вабила техніка. Ще в дитячому віці власноруч змайстрував свій перший мотоцикл.
Про те, що стане професійним військовим, Володимир не здогадувався. Але доля розпорядилася по-своєму. У 2019 році, підписавши свій перший контракт, він став військовим водієм.
А потім прийшов лютий 2022 року.
Разом з побратимами Володимир Андреєв вирушив на боротьбу з загарбниками. Спершу – на Житомирщину, відтак з ротою вогневої підтримки відправився на Київщину. Там у бою отримав контузію, але від госпіталізації відмовився, мовляв, не на часі.
З червня 2023 року разом із побратимами захищав Донеччину та Луганщину, доставляв зброю та боєприпаси на передові позиції роти вогневої підтримки.
Їзда у мирний та у воєнний час – це різні речі, – каже Володимир Андреєв. – Потрібно мати навички, що дозволять реагувати на загрози. Доставити боєприпаси, воду та інші необхідні речі нашим хлопцям на передову – це ще той «марш-кидок» на вантажівці. Мало того, що від дороги сама назва, але то ще й воєнна дорога – з вирвами від вибухів, а ще доводиться маневрувати під ворожим вогнем.
20 червня під час доставки боєприпасів на позиції, його автомобіль потрапив під обстріл і був пошкоджений осколками. Втім, старший солдат Володимир Андреєв виконав наказ, а пошкоджену техніку вивіз на ремонт.
Чоловік ніколи не жаліється, як би важко йому не було. Просто виконує свою роботу. За це його високо цінує командування та поважають побратими.
Від навичок водіння залежить як моє життя, так і життя побратимів. На полі бою може статися будь-що. Тому потрібно вміти реагувати на швидку зміну ситуації, – говорить Володимир Андреєв. – Свою машину необхідно знати, але не менш важливо не губитися в складних ситуаціях. А їх на війні чимало.
Та найважче, за його словами, – втрачати побратимів.
Неодноразово Володимиру Андреєву доводилося евакуйовувати поранених і загиблих. Так, 15 червня під щільним вогнем забирав з поля бою тіла загиблих солдатів Фартушняка й Патриляка, а також пораненого головного сержанта Павліва, якого вдалося вчасно доставити до медичного пункту, тим самим врятувавши йому життя.
28 червня поблизу Верхньокам’янки Луганської області бійці роти вогневої підтримки та 2 гірсько-штурмової роти потрапили в оточення. Він зміг вивезти їх, уникнувши втрат.
5 серпня в районі Зайцевого, що на Донеччині, під танковим обстрілом евакуював поранених з сусіднього підрозділу. Також під шаленим обстрілом доставляв боєприпаси на позиції.
З 14 по 30 серпня йому довелося забирати поранених з позиції біля населеного пункту Яковлівка Донецька області. Потрапив під обстріл і на пошкодженому автомобілі, на пробитих колесах, зумів вивезти побратимів до медичної частини.
Під тією ж Яковлівкою у листопаді 2022 року під артилерійським обстрілом, ризикуючи життям, евакуював побратимів зі своїх та сусідніх позицій.
Загалом за плечима військового водія Володимира Андреєва – не один десяток евакуаційних місій. Та чоловік каже, щоб усе вдалося, слід дотримуватися неписаної заповіді водія – тримати у голові маршрут і мати кілька варіантів дороги для евакуації.
За відвагу, розумну ініціативу Володимир Андреєв отримав військове звання «молодший сержант». Командування призначило його командиром відділення. А за проявлений героїзм молодший сержант Андреєв представлений до державної нагороди.
