"Уроки Савченко": що має засвоїти країна?

Тим не менше, сьогоднішня справа з Надією Савченко показала, що межі цьому немає. І дійсно, те, що було продемонстровано на екрані у Верховній Раді, змусило населення замислитись, як і тих, хто сидів у ВРУ і проти кого планувались теракти.
Надія Савченко, яка ще вчора називала все сюрреалізмом і казала, що так, можуть бути якісь відео, але більше за все вона там була п’яна і в такому стані розмовляла з друзями-товаришами. Сьогодні вона не заперечувала і грала зовсім іншу роль. З трибуни ВРУ вона моралізаторствувала про зміни Конституції, про те, що треба робити країні, Президенту, як миритися з бойовиками та яким чином досягнути миру. Технологи визначили зовсім іншу лінію поведінки.
Більше того, треба визнати, що Надія Савченко практично визнала все те, що було сказано проти неї. Адже жодного разу не заперечила неправдивість даних. Більше того, її мовчання свідчить, що можуть бути інші відео, на яких вона теж могла розмовляти про схожі речі.

Які уроки має засвоїти країна

1. Варто визнати, що українські спецслужби відпрацювали на висоті, і це предмет гордості. І навпаки – українські політики довели, що ненависть населення до них досягла такого піку, що навіть маргінали, типу Савченко та її прибічників, можуть планувати вбивства і не будуть засуджені зі сторони українців. Це дійсно велике клеймо для парламентарів.
2. Депутати показали себе з не найкращої сторони, коли справа стосується їх самих, їх рахунків, гаманців, вони приходять і голосують по 263 голоси, але коли справа заходить про голосування для населення, то кількість депутатів можна просто навіть не побачити в залі.
3. Сьогоднішній день Савченко використала, як політичну трибуну для засівання своїх електоральних зерен. В її виступах прослідковувались чіткі меседжі, при чому написані не “її рукою”. Зараз вже відбувається “гра” у президентську кампанію, в розрахунку якої лежить те, що вона готова піти на суд, але буде робити усе можливе, щоб вибратися із СІЗО і брати участь у виборчій кампанії. Ось це і є її справжня ціль. Вона намагалась зробити все можливе, щоб сподобатись телеглядачу, майбутньому виборцю.
4. Владі потрібно зрозуміти і запам’ятати: відзнака Героя України – це не річ, яку можна купити на базарі, або автомат, який Рубан купує в Захарченка. Значок Героя України – це те, що дійсно потрібно заслужити. Роздавати її направо і наліво – напевно, не варто. Давши поспіхом їй цю відзнаку, не дочекавшись навіть приземлення літака в аеропорту, Президент того часу отримав велику порцію піару і поваги. Але тепер країна стоїть на роздоріжжі. Бо виходить, що Герой України планував знищити українську Верховну Раду. Тому, дійсно, розкидатися такими нагородами, як звання Героя України – не варто. І цей урок треба запам’ятати на майбутнє.
5. Депутатська недоторканність. Сьогодні ми півдня дивились шоу, як її знімають з однієї людини, хоча за цей час можна було зняти її з усіх в тому залі. Депутатів у кулуарах запитували, чи готові вони зняти її з Савченко, і практично усі відповідали, що так, що всі будуть голосувати. Більшість навіть казали, що голосують за всі зняття недоторканності, з кого б її не знімали. Але жоден з них не був готовий зняти її з себе. Так, хтось скаже: “ми ж не планували державний переворот і ріки крові”. Але, якщо ви не планували, то чого вам боятися? Знімайте! Країна дозріла до того, що потрібно знімати депутатську недоторканність.
6. Країною маніпулюють, перебивають інформаційні теми, які стоять в топі і які є найвищі за вимогами населення і партнерів. І от якраз таки ситуація із Савченко і Рубаном перебила антикорупційний суд та голосування за закон про вибори. Влада може легко апелювати до міжнародних партнерів, мовляв, дивіться, це ж була справа життя, тому ми не могли тягнути і треба було приймати якомога швидше. І частково з ними можна погодитись. Але чомусь наступним питанням ніхто не почав розглядати вищепераховані речі, а всі розбіглися давати коментарі. І скоріше за все питання антикорупційного суду і закону про вибори відтягується на безрік.
7. Потрібно перестати закохуватися у прізвища: любов до Ющенко, Тимошенко, Саакашвілі закінчувалась нічим. Порожні вихлопи і країна практично нічого від цього не отримувала. Точно такою ж була любов до Савченко. Населення саме для себе створило героя: спочатку закохалося в цю ікону, потім в ній розчарувалося і знову ж таки залишилось біля розбитого корита. Все-таки краще, щоб українці закохувалися у більш прагматичні речі і голосували за них. Наприклад, гарний податковий кодекс, справедливі чесні суди, автобани, дешеве житло, авто, кредити…

Тож, власне, годі закохуватися у прізвища, а краще у свою країну, будувати її, українські сім’ї, сильних українських громадян і таке суспільство, в якому ми зможемо підтримувати і захищати свої інституції. А люди, які працюють на колаборанта, не будуть прикриватись ані званням Героя України, ані своїм мандатом.

Автор: Микола Давидюк