Ще одна сумна звістка прийшла на прикарптську землю – цього разу до Рогатинської міської територіальної громади. В бою із московитськими загарбниками поліг 47-річний уродженець Верхньої Липиці Андрій Камінь, повідомляє своїх читачів інформаційний ресурс Прада іф.
Сьогодні — День пам’яті та примирення. День, коли слово «пам’ять» особливо болить. Бо пам’ять — це не лише про минуле. Вона завжди про теперішнє. Про тих, кого вже немає поруч, але без кого світ став тихішим і порожнішим. Нині ми згадуємо загиблих у великих війнах минулого. Водночас — рахуємо власні, сучасні втрати. Наші рани, що кровлять щодня, щогодини… Серед імен, які забрала ця війна, — ще одне. Наш земляк Андрій Євгенович Камінь. Звичайний чоловік, який любив рибалку, хотів жити, працювати, бути поруч із родиною, бути вдома…, пише Рогатинська міська рада
ПОлеглий Герой народився 1 лютого 1979 року у Верхній Липиці. Зростав у багатодітній сім’ї — п’ятеро братів. Такі сім’ї завжди вміють ділити хліб порівну і мовчки витримувати удари долі. Втім, доля не була до них милосердною.У 1988 році трагічно загинув старший брат. Згодом, у 1991-му, помер батько, а в 2017-му — мама.
Андрій Камінь закінчив Верхньолипицьку школу, вступив до Рогатинського СПТУ №35, відслужив строкову службу. Одружився, у нього народилася донька. Працював на Івано-франківському заводі «Позитрон», потім у Лопушнянському кар’єроуправлінні, їздив на заробітки за кордон, працював у будівельних бригадах села. Просте життя звичайної людини — таких в Україні мільйони. Людини, про яку рідко пишуть великі видання, але саме на таких тримається країна, йдеться у повідомлені на сторінці громади.
Ще у 2014 році на захист України став його брат Іван. Повномасштабне вторгнення покликало також їхнього брата Миколу. Він служив у 110-й окремій механізованій бригаді імені Марка Безручка. Під час боїв за Авдіївку був поранений і потрапив у полон. Лише 3 січня 2024 року повернувся додому в межах обміну військовополоненими. Та війна не насичується людським болем. 23 листопада 2025 року Миколи не стало.
Здавалося б, після всього пережитого родина мала б отримати право на тишу й спокій. На перепочинок від втрат. Але війна не питає, скільки горя людина вже винесла. Навіть після цього не зупинилася…
У січні 2026 року до лав Збройних Cил України став Андрій Камінь. Ніхто не знає, що саме відчуває людина, яка після всіх втрат одягає форму й іде туди, де щодня чатує смерть. Але, мабуть, є речі сильніші за страх — відчуття обов’язку стояти між домом і темрявою.
Воїн пройшов навчання у Німеччині. Служив старшим стрільцем-вогнеметником 1 десантно-штурмового відділення, 2 десантно-штурмового взводу, 9 десантно-штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону.
Смерть Героя
30 квітня молодший сержант Андрій Камінь загинув у бою поблизу населеного пункту Вишневе на Дніпропетровщині.
Рогатинська міська рада висловлює співчуття родині загиблого Героя. Розділяємо Ваш смуток і горе. Молимося разом з Вами. Нехай Бог полегшить біль утрати, написали на офіційній сторінці громади.
Про дату та час прощання з нашим Захисником буде повідомлено додатково.
