14 квітня в Івано-Франківську відбулася IV науково-практична конференція з міжнародною участю «Міжнародні злочини рф – від документування до покарання». Захід об’єднав науковців, юристів, міжнародних експертів і студентів навколо однієї з найактуальніших тем сьогодення — фіксації воєнних злочинів та пошуку дієвих механізмів притягнення винних до відповідальності.
Цьогоріч конференція стала однією з наймасштабніших: до обговорення долучилися понад 60 учасників, зокрема представники Польщі, Франції та Бразилії. У центрі дискусій — воєнні злочини, злочини проти людяності, геноцид, а також роль державних інституцій, міжнародних судів і громадського сектору у фіксації та доведенні злочинів росії, пише Місто.
Ректор Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Валентина Якубів наголосила, що українські науковці не залишилися осторонь війни:
«Ми пам’ятаємо жахливі злочини в Бучі та інших містах. Важливо, що науковці не залишилися лише теоретиками, а активно включилися в процес документування. Ми повинні зробити все, щоб ці злочини були покарані».
За словами директора навчально-наукового юридичного інституту Юрія Микритина, робота з документування ведеться системно і вже має вагомі результати:
«У межах нашого Центру задокументовано понад тисячу випадків воєнних злочинів. Це різні категорії — від грабежів до масових розстрілів. Інформація збирається як зі свідчень постраждалих, так і з відкритих джерел за принципами OSINT».
Він також додав, що ці матеріали не залишаються лише науковими напрацюваннями:
«Ті кейси, які мають ознаки кримінальних правопорушень, передаємо до правоохоронних органів. Вони стають підставою для відкриття кримінальних проваджень Офісом Генерального прокурора».
Наразі в Україні вже ухвалено понад тисячу судових рішень, що стосуються воєнних злочинів, однак проблема притягнення винних до реальної відповідальності залишається відкритою.
Професор Сергій Адамович підкреслив масштаб трагедії:
«Ми опрацювали десятки шелтерів і зібрали близько півтори тисячі свідчень. Люди розповідають про злочини, які складно навіть уявити. Це найзадокументованіша війна в історії».
Водночас учасники конференції не оминули складного питання ефективності міжнародного правосуддя. Голова обласної ради зауважив:
«Якщо механізми документування вже працюють, то механізми покарання досі залишаються дискусійними. Світовий порядок часто формується переможцями, і від цього залежить, чи буде справедливість».
Учасники наголошували: паралельно з міжнародними інструментами Україна має розвивати власні механізми притягнення до відповідальності.
Окрему увагу приділили ролі молоді. До документування злочинів активно долучаються студенти, які працюють у шелтерах, спілкуються з переселенцями та фіксують свідчення. Це не лише практичний досвід, а й формування нового покоління юристів, здатних працювати з викликами війни.
Конференція вкотре підтвердила: документування злочинів — це не лише про фіксацію фактів, а й про збереження пам’яті та створення підґрунтя для майбутнього правосуддя.
«Втратити пам’ять — означає втратити державу. Тому наша місія — зафіксувати кожен злочин і не дозволити йому бути забутим», — підсумували учасники заходу.
Фахові дискусії, міжнародна співпраця та практичні напрацювання — усе це формує основу для головної мети: щоб жоден злочин не залишився безкарним.
