31 жовтня в Івано-Франківській духовній семінарії відбувся вечір, присвячений пам’яті владики Софрона Мудрого і шостій річниці з дня його смерті. Подію організувала семінарійна культурно-мистецька спільнота.
«Вчорашній день вже не мій. Завтрашній день ще не мій. А нинішній день мій…Отже, кожний нинішній день стараюся проживати всю повноту злуки з Богом, з його святою волею і, де можливо, творити добро і уникати зла. Це філософія мого життя», — згадкою цього життєвого принципу владики Софрона й розпочався вечір.
Брат Володимир Дяків та брат Віталій Попик презентували змістовний біографічний екскурс, який провів глядачів дорогою життя владики від його дитинства до дня смерті.
Біографія владики завершилась його ж висловами, знайденими у записах старих аудіоархівів, які влучно підсумували його діяльність та передали внутрішній дух:
«Я висвятив близько 140 священників, маємо нині 250 студентів, 12 докторів. Маємо змогу виховувати їх на Заході; є вже добрі виховники, які можуть дати світло для розуму, духовної обнови нашого народу, щоб вони справді були дітьми Божими. Це нас спасе. Нас ніколи не спасуть великі гроші, великі капітали, гарні палаци».
Опісля студент 2 курсу бр. Святослав Козаченко мав нагоду представити свій авторський вірш, написаний з нагоди цієї події:
Для служіння він вічні обіти прийняв,
Щоб служити у славі ім’я поміняв.
З дитинства свого мав імення Степан,
Софроном ввійшов у монаший свій стан.
У різних країнах Владика бував,
Українцям по світу він дух піднімав.
Любив він безмежно свою батьківщину,
Богом нам дану рідну Вкраїну.
«Господь — моя сила!» – Владика твердив.
Чимало для світу отців посвятив.
Був добрий душпастир і дуже простий,
А також порадник – мудрий й благий.
Тож нині вшануймо Владику Софрона,
Що в нашому серці живе, наче вдома,
І вічную пам’ять йому заспіваймо,
І завжди в молитвах своїх пригадаймо!
На завершення заходу префект семінарії бр. Іван Харевич від імені усього ректорату подякував культурно-мистецькому відділу за організацію вечора та пам’ять великого єпископа Української церкви:
«Це був великий муж віри, молитви та вчинку», – підсумував бр.Іван.
Опісля в семінарійному храмі відбулися молитовні чування у дусі ТЕЗЕ. Під звуки гітари та спів братів-семінаристів уся спільнота молилася вервицю до Божого Милосердя. Окрім цього усі присутні мали можливість роздумувати над розважаннями щодо нашого життя у Бозі та великої необхідності Його присутності у нашому житті.
