15-ий рік керує книгозбірнею Ірина Тацакович:
«Ми спеціалізована бібліотека, а це своя специфіка і особлива атмосфера. Перш за все – дитяча література і дитячі видання. А також, це робота з дітьми і створення комфортного середовища, щоб читачам було зручно і затишно в наших стінах.У бібліотеці працює шість відділів. Маємо два читальні зали: для маленьких читачів та для учнів 5-9 класів. Окрім дітей, обслуговуємо і дорослих читачів. Це педагоги, студенти, вчителі читання, а також батьки наших читачів. Намагаємося, щоб і для них був вибір».
Також пані Ірина зазначає, що позиція команди залишається незмінною – бібліотека повинна залишатися інформаційним центром. Місцем, де дитина може отримати якісну інформацію – правдиву, перевірену, нешкідливу. Керівниця розповідає:
«Сьогодні можемо говорити, що читач повертається до бібліотеки. На початку 2000-их, коли почалась масова комп’ютеризація, спостерігали невтішну картину. Зараз ситуація змінилася: батьки розуміють важливість читання і намагаються прищепити цю звичку дітям, ЗНО також дало свої результати»
Про ляльковий театр
Восьмий рік у бібліотеці працює відновлений ляльковий театр. Зоорганізували його працівники. За власний кошт купили ляльки та розмалювали ширму.
Завідуююча відділом обслуговування дошкільнят та учнів 1-4 класів Тетяна Назарук говорить, що ляльковий театр у бібліотеці діяв давно. Та з часом ляльки зносились, а коштів на нові так і не знайшли. На дворі були непрості 1990-ті роки, і з часом про ідею забули. Повернулися до неї лише кілька років тому. Пані Тетяна розповіла:
“Вирішили, що цікаво буде відновити покази. Самі замовили ляльки, потім зробили ширму. Знайшли перші сценарії. Нині у нашому репертуарі понад двадцять казок на різну тематику. Діти в захваті! Відверто скажу, ніколи не могла б подумати, що так зване web-покоління, яке має в кишені гаджет і в будь-який момент може подивитись будь-який мультик, буде так радіти ляльковій виставі. Це дуже цінно”
Про копів у бібліотеці
Минулого року бібліотека долучилася до проекту «Поліція і громада», який реалізовувала Національна поліція України спільно з міжнародною організацією «IREX».
Патрульна Таміла Кульпа розповідає, що взяти участь у проекті могли бібліотеки та громадські організації. У Франківську відбір пройшли дві громадські організації та дві бібліотеки, серед яких обласна дитяча. Патрульна говорить:
«Ми провели тут кілька заходів. Зокрема влаштували «Живу бібліотеку» для учнів шкіл з полісменами. Діти у неформальній атмосфері могли поговорити з патрульними, поставити будь-які запитання. Наприклад, запитували, що їсть полісмен чи коли він спить. Також був захід для наймолодших відвідувачів, дошкільнят, про правила дорожнього руху.Для таких заходів обиралися бібліотеки, оскільки це місця, в які діти приходять і проводять вільний час у комфортному для них середовищі. Тому вони чудово підходять для неформального спілкування з полісменами і дітьми»
Про дитячий простір
Кілька місяців тому перед бібліотекою з’явився сучасний простір дружній до дітей. Над проектом кілька років працювали громадські активісти, а реалізацію профінансували спільними зусиллями місцеві підприємці, влада та франківські батьки.
Керівниця ГО «Мами Прикарпаття» Мар’яна Вершиніна зазначає, коли створювали громадську організацію, то серед завдань, які перед собою ставили, було створення дитячих майданчиків у центрі міста. Попри те, що тут гуляють багато дітей, живуть багато молодих сімей і багато культурних закладів, як-от філармонія чи ляльковий театр, простору для комфортного перебування дітей немає.
Тож організація взяла ініціативу на себе. Провели конкурс, але отримали доволі примітивні варіанти. Тому пізніше спільно з департаментом архітектури і містобудування та платформою «Тепле Місто» організували міжнародний архітектурний конкурс. Перше місце експерти віддали архітектурному бюро з Китаю, яке розробило масштабний проект, однак, зваживши, свої сили і ресурси, прийняли рішення, що реалізовуватимемо другу премію – проект розробників з Рівного. Пані Мар’яна говорить:
«Нині на площі Міцкевича маємо простір з елементами гри – тунелями, канатами та пагорбами. Менші діти лазять по них, старші перестрибують. Пагорби зроблені зі спеціалізованого покриття, канати зі Швеції. Простір зроблений таким чином, щоб зацікавити дитину, спонукати досліджувати світ. А ще він спроектований для дітей різних вікових груп.Наявність бібліотеки поряд з простором відіграла важливу роль, оскільки це центр тяжіння дітей. Класно, коли місце відпочинку і розваг є поряд з місцем пошуку і розвитку нових знань. Однак, сказати, що ми орієнтувалися у виборі локації на бібліотеку буде неправдою. Бібліотека була плюсом і в кінцевому результаті вийшло вдале доповнення»
Про двері
Минулого року бібліотека отримала ще один подарунок – відреставровані дерев’яні двері. Ініціатива «Франківськ який треба берегти», яка займається реставрацією старих дверей в місті, взялась за книгозбірню.
Про це розповідає Марія Козакевич, керівниця громадської організації «Інтелект UA», яка започаткувала ініціативу: «Вперше з дверима бібліотеки стикнулася ще в часи власного дитинства. Часто відвідувала бібліотеку. Пригадую, що не один шкільний реферат був написаний саме там. Чітко самих дверей я не пригадую, але розумію, що заходила саме через них.
Йшов час і до бібліотеки записала вже своїх дітей. Саме тоді звернула увагу на те, що дерев’яні двері змінили на пластикові. А ще зменшили дверний проріз, заклали пінопластом зверху. Такі двері до дитячої освітньої установи не дуже пасували.
Під час одного з візитів з дітьми до бібліотеки поцікавилася, куди поділи старі двері. Як з’ясувалося, їх не викинули, а зберігали 20 метрів від входу, у господарському приміщенні. Вже тоді ми почали займатися нашою ініціативою і попросили директорку віддати двері на реставрацію. Вона погодилася».
Двері виявилися не такими старими, як припускали активісти. Коли з них зняли шар фарби, з’ясували, що виготовлені вони у 1970-их роках в Делятині. Тим не менше, 50 років це 1/7 віку Франківська. Тому вирішили їх рятувати. Двері полегшили, змінили замок, ручку, залатали щілини, змінили скло. Пані Марія зазанчає:
«Роботи профінансував меценат – одногрупник мого чоловіка з Львівської бізнес-школи Мирослав Поліо. Він з Рівного, гостював у нас. Ми розповіли про ініціативу і він згодився допомогти»
Про вежу
На реставрації дверей ініціатива «Франківськ який треба берегти» не зупинилась. Взялися й за вежу. Марія Козевич каже:
«На вежу я звернула увагу давно. Вона досить незвична для міста і зустрічається на давніх фото і поштівках. Після реставрації дверей напросилися в гості всередину вежі. Виявилося, що туди не так просто потрапити. Треба підніматися крутими сходами, а всередині темно і багато сміття. Всі вікна були забиті фанерою. Однак нам вдалося розгледіти три старі віконні рами, які були серед сміття. Їх ми і взяли на реставрацію».
Активісти почали шукати інформацію про те, як виглядало засклення. На одних фотографіях вікон у вежі взагалі не було, на інших роздивитися було неможливо. Тому вирішили використати класичну форму вітража – ромби. Крім того, ця форма перегукується й з дахом.
«Ми використали два типи скла – прозоре і кольорове. Кольорове скло красиво виглядає з вулиці, особливо зараз, коли ми його підсвітили, а прозоре дозволяє потрапляти світлу у вежу. Вітраж виконано в техніці «Тіфані» майстром Валер’яном Федоряком. Фінансувався проект приватними меценатами. Також ми отримали грант від «Теплого Міста». А ще допомагав кінотеатр «Люм’єр». Була ідея після вежі почати працювати з горищем – перетворити його у сучасний дитячий простір. Навіть назву придумали – «Горище мудрості». Але це масштабний і вартісний проект. Зважаючи на наявні ресурси він поки не на часі»
Про оновлення читального залу
Попри відкладення на деякий час ідеї з горищем, ініціатива «Франківськ який треба берегти» продовжує працює з бібліотекою. Нещодавно вони отримали грант від громадського ресторану «Urban Space 100» на оновлення читального залу.Марія розповідає:
«Двері і вежа – зовнішній магніт, який може зацікавити дитину зайти до бібліотеки. Але розуміємо, що лише зовнішнім виглядом читача не втримати. Потрібне сучасне наповнення, щоб дитина захотіла там залишитись. Місту бракує хороших освітніх просторів для дітей. Є ігрові кімнати, де дитина може побігати, погратися. Але треба привчати дітей до читання, надихати їх до цього. Кажуть, дитина, яка читає виростає дорослим, який думає. Якщо хочемо виховувати нове покоління франківчан, українців, які думають, то за такими просторами майбутнє».
Також вона зазначає, що бібліотека старається і працює над наповненням, але дітям потрібен сучасний дизайн. Пані Марія каже:
«Ми бували з власними дітьми у Центрі Шептицького у Львові. Дітвора забігає туди і одразу знає, що їм робити: бере книжку, сідає у зручне крісло, почувається комфортно і просто. Єдине завдання за батьками – привести дитину туди»
Зараз активісти працюють з архітекторами і дизайнерами над проектом оновлення читального залу. Є багато ідей: від покращення освітлення до реогранізації простору. Також вони хочуть залучити велике підвіконня. Зараз його використовують як вітрину: складають іграшки і книжки. Активістка говорить:
«Ми ж думаємо над тим, щоб зробити його комфортним місцем для читання. Це, як на мене, буде найкращою вітриною для бібліотеки. Також спробуємо допомогти оновити книжковий фонд сучасними книжками. Але на цьому підтримка бібліотеки не завершиться. Хочемо наповнити цей простір життям і багатофункціональністю»
