В Івано-Франківському краєзнавчому Музеї до Великодня традиційно відкриють виставку «Повернення сакральних реліквій». Уперше в її експозиції представлять унікальну віднайдену святиню Зарваниці – срібну ризу ікони Розп’яття Ісуса Христа.
Зовсім недавно мешканець Івано-Франківська прийшов до краєзнавчого музею і приніс фрагмент срібної ризи, який він знайшов у 1997 році на розвалинах старої хати у Зарваниці. Дивовижно, але знахідка виявилася частиною оригінального окладу, що обрамлював зниклу із Зарваниці в часи Другої світової ікону Розп’яття Спасителя, повідомляє Укрінформ.
Історія Зарваницького розп‘яття
Для християн усього світу Зарваниця відома тим, що у її храмі є чудотворна ікона Матері Божої і цілюще джерело, біля якого вона з’являлася. Утім, три століття тому на цьому місці була ще одна чудотворна ікона.
«Історію Зарваниці завжди пов’язували з двома іконами: Богородиці та Розп’ятого Спасителя. Остання була однією з найбільш шанованих святинь. Навіть у XVIII столітті ікона Розп’яття Ісуса Христа була більш відомою. Нині у Зарваниці залишилась ікона Богородиці та копія Петра Холодного, яку він зробив до війни», – розповідає мистецтвознавець та реставратор Івано-Франківського краєзнавчого музею Валерій Твердохліб.
Автор образу Розп’яття та ризи – невідомий. Але ікона таки має свою історію. У 1728 році образ знайшов місцевий житель Зарваниці на ім’я Стефан.
«Два тижні перед Великоднем мешканець Зарваниці Стефан Долган, їдучи з Дарахова додому, знайшов у полі чорну шухляду, всередині якої був намальований на шовку образ Розп’ятого Ісуса Христа. Після перенесення образу до церкви мешканці Зарваниці стали свідками того, як із нього почали спливати прозорі краплі. Водночас, при образі почали відбуватися чудесні оздоровлення хворих», – розповідає мистецтвознавець.
Уже в 1742 році митрополит Київський та предстоятель Української Греко-Католицької Церкви Атанасій Шептицький призначив спеціальну комісію, яка записала свідчення Стефана та людей, які при образі повернули собі здоров’я. Тоді на знак церковного підтвердження образ Христа коронували та вмістили у спеціальному престолі.
Срібна риза
Образ Розп’яття зник у період Другої Світової . І, як зазначалося на початку публікації, на слід його натрапили зовсім недавно.
«Фрагмент цієї ризи приніс Віктор Чернов, який тепер працює і живе у Івано-Франківську. Чоловік побачив наш проект «Врятуємо скарби разом», який ми розпочали ще в 2009 році. Віктор прийшов на консультацію, бо прагнув дослідити свою знахідку. До цього він уже мав власні припущення. Ми почали займатися більш рунтовно його знахідкою. Провели також власне дослідження. Це – оригінал другої частини ризи Розп’яття Ісуса Христа, яка була головною у храмі Зарваниці. Її разом з іконою Богородиці у 1944 році везли до Львова Шептицькому. За свідченнями єпископа Будки, вона була дійсно відправлена до Львова. Щоправда, трохи пошкодженою. Не виключено, що тоді металеву ризу заховали у Зарваниці, а саму ікону повезли Шептицькому. Це наше дослідження. Думаю, цей твір мав би дати поштовх до більш серйозних пошуків мистецтвознавців», – переконаний Валерій Твердохліб.
Він зізнається, щодо неймовірної знахідки довелося провести численні консультації з реставраторами. Експертний висновок вдалося отримати від львівського мистецтвознавця та дослідника давньоукраїнського живопису Олега Сидора.
«Нам було цікаво, чи зберігся оригінал ікони, оскільки копії Розп’яття є у Зарваниці та у Філадельфії. Вони зроблені з іконок, які отець Василь Головінський (парох Української Католицької Церкви Христа Царя у Філадельфії – авт.) вивіз до Америки», – розповідає Валерій Твердохліб.
Він переконаний, подібні реліквії повертаються в Україну нечасто. Втім, навіть такі знахідки у час війни – це певний знак і можливість повернути українцям власну історію.
«Ми не робили акцент на повній реставрації. Лише – на поверхневому знятті забруднень. Перед нами стояло завдання – дослідити та законсервувати цю пам’ятку, аби корозія не зруйнувала її структуру. Тепер ми бачимо і можемо припустити й розмір оригінальної ікони Розп’яття», – зауважив реставратор.
Кореспондентам Укрінформу вдалося чи не першими побачити та торкнутися Зарваницької реліквії. Такі ризи виготовляли з чистого срібла, а окремі елементи – позолочували. На ризі зображена колонада, півень і символи бичування Христа. На другій частині ризи, яка втрачена, стверджує реставратор, була зображена драбина.
«Це – класична символіка, яку використовують в іконографії. Півень символізує момент покаяння Апостола Петра. Пам’ятаєте з Євангелія: «Перш ніж заспіває півень двічі, відречешся ти тричі від мене». Нині ми теж – на перехресті великих розривів і воєн. Можливо, для нас це теж певний знак для покаяння», – припускає Валерій Твердохліб.
ПОДІЯ ДЛЯ МІСТА
Фрагмент срібної ризи покажуть у Івано-Франківському краєзнавчому музеї 22 березня в експозиції «Повернення сакральних реліквій». Щодо подальшої долі чудотворного артефакту мистецтвознавець говорить досить стримано.
«Це буде предмет перемовин Церкви, власника. Втім, це вже буде зовсім інша справа. А зараз ми хочемо повернути людям їх історію», – наголошує Валерій Твердохліб.
Поряд із зарваницькою реліквією мистецтвознавці покажуть ще й унікальну гравюру Розп’яття, яку знайшли у Варшаві. На ній видно оригінальний підпис Атанасія Шептицького та молитву до Христа українською. Цей артефакт українці теж побачать вперше.
Загалом, виставку сакральних творів мистецтвознавці вже називають подією міста. Припускають, якщо зарваницькі святині все ж і повернуться на свою батьківщину, Івано-Франківськ не залишиться без власних шедеврів. Один із них теж представлять у цій експозиції. Це – унікальна картина Осипа Сорохтея «Зняття Ісуса Христа з Хреста». Її погодився надати для виставки Кафедральний собор Святого Воскресіння УГКЦ, що в Івано-Франківську. Картину висотою майже у два метри художник написав у 1935 році. Нині цей твір вважають шедевром європейського мистецтва і припускають, що саме він у майбутньому може стати візитівкою Івано-Франківська як міста, де шанують традиції, історію та культуру.
Ірина Дружук, Івано-Франківськ. Фото автора
