В Карпатах прокинулися ведмеді.
Фотопастки зафіксували ведмедицю з малятами, які не сплять у барлозі взимку, а пересуваються засніженим лісом в Ужанському національному природному парку
Про це пише Українська Правда, передає Правда ІФ
“Ведмеже сімейство, яке високо в горах, в глибоких снігах і промерзлому лісі, повне енергії і натхнення до забав та непереборного бажанням бути господарем свого життя і обставин”, – розповіли у Нацпарку.
У Всесвітньому фонді природи WWF-Україна пояснили, чому тварини вже такі активні.
“Зимовий сон ведмедів, який науково називається станом торпору, є однією з найбільш досконалих еволюційних адаптацій ссавців до виживання в екстремальних умовах. Цей механізм дозволяє ведмедю долати тривалі періоди відсутності доступних харчових ресурсів і низьких температур, зберігаючи при цьому м’язову масу та репродуктивну здатність”, – розповідають у WWF-Україна.
Однак зимовий сон ведмедя – це не справжня сплячка, адже в цей час ведмедиці народжують малят. Відбувається це, зазвичай, у січні або лютому. Ведмедиця вигодовує дитинчат поживним молоком до 5 місяців.
“Коли їжі недостатньо, щоб не витрачати енергію, ведмеді можуть періодично залягати у зимовий сон. Ми гадали, що цієї суворої зими наші клишоногі заляжуть.
Недовго поспали. Перші подихи тепла – і вони знову повні сил і енергії гасають по лісах і луках в пошуках чогось поживного”, – додають в Ужанському нацпарку.
Ведмеді також можуть прокидатися кілька разів за сезон і залишати барліг. Здебільшого це відбувається через раптову відлигу, недостатній запас жиру, відчуття голоду, а також коли їх турбують люди.
“Найбільшу небезпеку турбування становить для ведмедиці з малятами. Узимку вона має обмежені запаси енергії, тому вимушене залишення барлогу може призвести до виснаження. У крайніх випадках ведмедиця може навіть покинути ведмежат, які без матері загинуть”, – кажуть зоозахисники.
Також на природні цикли ведмедів порушують сучасні кліматичні зміни: відносно теплі і безсніжні зими зменшують тривалість і якість зимового сну клишоногих. Дослідження підтверджують стійку кореляцію між мінімальними зимовими температурами та кількістю днів, проведених тваринами у стані сну.
