28 березня, у Відпустовому Центрі блаженного Симеона Лукача відбулися традиційні молитовні чування. Очолив моління Владика Андрій Хім’як, Секретар Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви, який вперше побував на Батьківщині блаженного священномученика Симеона Лукача.
Попри негоду, на молитву зібралися тисячі прочан, які прибули сюди із різних куточків Прикарпаття, а також велика спільнота Івано-Франківської духовної семінарії.
Як і раніше, наш народ не припиняє молитовні стояння за мир в Україні, усіх військових, волонтерів, медиків та усіх, хто страждає внаслідок страшної війни в Україні.
Програма чувань розпочалася у храмі свв. Петра і Павла із молитви Вечірні, яку очолив ректор Івано-Франківської духовної семінарії прот. Тарас Путько у співслужінні численних душпастирів Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ.
Після молитви Владика Андрій виголосив науку, пояснюючи наше прагнення шукати Бога в щоденному житті:
«Святий Августин писав: “Ти сотворив нас для себе, і неспокійні наші серця, аж доки не спочинуть у Тобі”. Наше покликання – бути дітьми Божими. Кожен з нас має молитися та якомога частіше перебувати в присутності Отця. Серед нашої заклопотаності закликаю вас іноді роздумувати про те, який нас чекає підсумок. Мабуть, ви подумали про смерть, але це не означає кінець – це шлях в обійми Небесного Отця в Царстві Божому. Через гріхи воно було для нас закрите, але Христос прийшов в цей світ, став одним із нас, розп’явся і воскрес, відкривши нам дорогу до Отця. Саме ця віра у Воскресіння мертвих збирає нас тут. Без цього усвідомлення наша віра не має сенсу», – наголосив проповідник.
За його словами, люди мали б нести добру новину, проповідуючи Боже слово, оскільки Церква покликана виходити за стіни храму та поширювати «намет свого місця» для інших людей.
Також єпископ роздумував над важливістю підтримки наших ближніх у складний час війни: «Пам’ятаймо, що Господь – наш лікар, і коли ми приносимо Йому свої болі, Він зціляє. Але і ми можемо зцілювати наших ближніх так, як може людина – люблячи. У сучасному світі любов має різні значення, але любов, яку пропонує Господь є безкорисливою, бездоганною, безумовною. Така любов вміє лікувати. Хай це буде одним з наших добрих діл на час цього Великого посту».
Відтак, для вірних прочитали спеціальні молитви на оздоровлення, а також поблагословили їх освяченим єлеєм та мощами блаженного Симеона Лукача під час молебню до священномученика.
Згодом прочани зі свічками в руках вирушили на Хресну Дорогу, де спільно молилися з Владикою Андрієм та численними священнослужителями. Під час цієї ходи дорогою нашого Відкупителя, усі присутні мали змогу застановитися над своїм життям, пригадуючи страждання, що задля нас їх терпів Ісус Христос.
Наприкінці Хресної дороги з роздумами про непростий шлях українців до вірян звернувся Владика Андрій:
«Сьогодні наш народ йде Хресною дорогою. Кожен з нас відчуває біль – фізичний, духовний, душевний. В 90-х роках, коли Україна відновила свою незалежність, ми говорили «Христос Воскрес – Воскресне й Україна», яка зараз стікає кров’ю, яка прибита до Христа. В цьому ми подібні до Ісуса – страждаємо за правду, віру, за нашу свободу. Сьогодні на окупованих територіях не залишилося жодної нашої парафії, жодного душпастиря, який би священнодіяв, бо усі вони – ув’язнені. Ця наша хресна дорога також є за тих, які чекають на звільнення в окупації, за священників, які терплять, за кожну матір, сльози якої не висихають. Ми поручаємо усіх їх в руки Божі. І будьмо певні, що ми з вами зможемо побачити чудо Воскресіння України».
Частину роздумів єпископ присвятив Тайні Пресвятої Євхаристії, пояснюючи вірним, що приймаючи Тіло і Кров Господа, ми стаємо чисті як ангели, стаємо мешканцями неба, бо Христос хоче бачити нас святими.
Кульмінаційною частиною чувань у Відпустовому центрі Симеона Лукача традиційно стала Архієрейська Божественна Літургія, яку очолив Владика Андрій Хім’як у співслужінні сотрудника каплиці Пресвятої Родини о. Володимира Лукашевського, отців ректорату Духовної семінарії, а також численно запрошених душпастирів Івано-Франківської Архієпархії.
Протягом чувань усі прочани мали змогу посповідатися та приступити до Святої Тайни Євхаристії, а також отримати пораду під час духовної розмови з душпастирем.
Нічні чування в Старуні завершилися Повним відпустом, який уділив Владика Андрій всім тим, хто виконав усі необхідні для цього умови.
