Майже два місяці управління лісового і мисливського господарства Івано-Франківської області відмовляється виконувати рішення суду про негайне поновлення на роботі Романа Олійника, якого, як після тривалого розгляду визначив Івано-Франківський окружний адміністративний суд, було звільнено незаконно.
Ще 7 травня цього року Івано-Франківський окружний адміністративний суд прийняв рішення про поновлення на посаді першого заступника управління лісового і мисливського господарства в Івано-Франківській області Романа Олійника. Рішення підлягало негайному виконанню.
Нагадаємо, авторитетний прикарпатський лісівник і науковець Роман Олійник був звільнений з посади після участі в конкурсі на посаду начальника управління. Переможцем конкурсу, проведеному з численними порушеннями у березні 2017-го року, було визнано Руслана Осташука, на той час керівника Надвірнянського держлісгоспу, а заодно протеже нардепа і куратора Прикарпаття від президентської партії Анатолія Матвієнка. Олійник оскаржив несправделиві результати конкурсу, і цього новий керівник супернику не пробачив.
Оскільки підстав для звільнення неугодного першого заступника не було, їх створили штучно у досить типовий спосіб – затіяли реорганізацію. 19 серпня 2017 року заступниця міністра агрополітики Ольга Трофімцева підписала наказ №39 про нову структуру апарату та новий штатний розпис Івано-Франківського обласного управління лісового господарства. Новий розпис відповідно до наказу запроваджувався з 1 грудня 2017 року, і посади першого заступника, яку займав Олійник, просто не передбачав. Натомість наказ вводив посаду просто… ще одного заступника.
Той наказ не передбачав ані посутньої зміни структури, ні зміни функцій, ні зміни кількості штатних одиниць, ані зміни в оплаті праці. Фактично змінилася лише назва посади, з якої забрали слово “перший”. І під приводом впровадження нового штатного розпису Олійника звільнили 22 листопада 2017 року. Причому – без пропозиції рівнозначної посади, як того вимагає Закон України “Про державну службу”. Власне, наказ про звільнення Олійник оскаржив в Івано-Франківському окружному адміністративному суді.
7 травня 2018 року окружний адмінсуд позовні вимоги Романа Олійника до управління лісового господарства задовольнив повністю. Наказ про його звільнення визнали протиправним. Постанова суду зобов’язувала Осташука негайно поновити Романа Олійника на роботі, запропонувавши посаду, рівнозначну тій, з якої він був звільнений. А також управління сплатить Олійнику середній заробіток за час вимушеного прогулу – 81 тис. грн.
Але Осташук просто втік на лікарняний. І в управлінні проігнорували винесене іменем України судове рішення, демонструючи, що закон їм не указ.
Як розповів КУРСу Роман Олійник, вже наступного дня після рішення суду, 8 травня, він з адвокатами прийшов в управління лісового господарства і приніс рішення суду, яке вступило в законну силу.
“Я тричі зафіксував документально з адвокатами, що наказу про відновлення чи призначення мене на посаду немає як такого. І що ніхто не збирається виплачувати мені якісь компенсаційні виплати. З Осташуком я не бачився. В той день була колегія і нарада в управлінні. Я зустрічав головних лісничих, які по-різному реагували на мій прихід. Але (сміється) все це також цікаво. Секретарка сказала, що Осташук на нараді. І буде після обіду. Я прийшов після обіду. І мій прихід зафіксувала телекамера так званих активістів Громадської ради при управлінні. Все було задокументовано, щоб мене підленько не звільнили просто за прогул, як це люблять практикувати в Україні з неугодними”, – розповів Олійник.
“Виконанням рішень судів опікується виконавча служба. А тут видно “консолідоване” ігнорування рішення суду – і Агентство не видало наказ про моє відновлення на посаді, і виконавча місцева служба не поспішає, на яку я написав скаргу. А заставляти органи виконавчої влади виконувати рішення судів має повноваження спеціальний відділ юстиції – “примусового виконання рішень судів”, я туди також звернувся. Ці інстанції мали би вже давно оштрафувати тих, хто не виконує рішення суду. А в частині кримінальної відповідальності – відкрити кримінальне провадження”, – каже Олійник.
Він припускає, що управління пішло на порушення закону, сподіваючись на позитивне для себе рішення апеляційної інстанції – скарга до Львівського апеляційного суду на рішення франківського адмінсуду була подана вже за два тижні після 7 травня.
“Була ними подана скарга в Апеляційний суд. Я її отримав. Ніякого забезпечення позову ця скарга не передбачає. Тут є дуже дражливий момент. Я чув всілякі чутки про домовленості, про завезені в суд перші транші “аргументів”. Але не хочу в це вірити, бо ж надто очевидна справа, по-перше. А по-друге, я подаю скарги і на суддів – на тих, хто неправомірно приймає рішення. Нехай Вища рада правосуддя з ними розбирається. І так я буду чинити і надалі. Тому, я думаю, що апеляція також буде в мою користь”, – каже Олійник.
Відколи триває судова тяганина, Роман Олійник з Осташуком не бачилися.
“Були якісь “гінці” з “мутним” пропозиціями. Але особистої розмови не було. І мої півроку роботи на посаді після конкурсу, коли вже Осташук був керівником управління, перетворилися на утиски: мене фактично відсторонили від посади, не запрошували на наради, не адресували переписку, незаконно виключили з Колегії, хоч я входив туди за посадою, а не за милістю чиєюсь”, – розповідає Олійник.
На питання, чому його так панічно боїться нинішнє керівництво управління обласного лісгоспу, Роман Олійник відповідає:
“Мені здається, що цього вони бояться найбільше – що прийду на роботу, отримаю доступ до переписки, наказів. Ще таке скажу вам. Недавно на сайті Агентства лісових ресурсів появилася інформація про конкурс на посаду заступника, яка по повноваженнях і рівнозначності відповідає тій, яку я займав… Це саме та посада, яку суд наказав мені повернути. І рішення чинне і підлягає негайному виконанню. А тут оголошується конкурс. Це я також буду оскаржувати. Хоч знаю, що на цю посаду будуть заводити одного з депутатів обласної ради, члена фракції БПП. І як кажуть інсайдерські джерела, це буде той, хто після Осташука буде виконувати обов’язки начальника управління”.
Для стороннього глядача кадрові конфлікти в управлінні виглядають на другорядну гризню павуків у банці. Тим часом турботи про збереження лісу не видно.
“Не прийміть цього докору на свою адресу, але якщо ви подивитеся на сайті “Українського лісовода”, то там є моє інтерв’ю щодо реформування галузі. Там же є мій виступ на останньому засіданні Світового Банку, де обговорювалися проблеми реформування. В “Дзеркалі тижня”, а це шановане видання, описали всі перипетії з моїм конкурсом і відстороненням, і це теж минулого тижня публікація. У лісі, і я це казав у своєму інтерв’ю, накопичився, як на мене, критичний рівень проблем. Колись лісове господарство, і це був досить довгий період, було таким собі острівцем стабільності. І керівництво Міністерства, потім Комітету, згодом Агентства попередніх років боялося зважитися на реформу, щоби не розвалити цю ще відносно стабільну галузь на тлі інших уже розвалених. Але в останні роки проблеми, що накопичувалися, яскраво проступили і почали зростати. Всюди. Конфлікти з екологами. Конфлікти з громадами. Конфлікти з деревообробниками. Проблеми всихання лісу – вже не тільки карпатських смерічників, про які говорять 10-15 років. А вони все одно не вирішуються. Уже гинуть і сосняки у Поліссі. При цьому при нинішньому бардаку у керівництві навіть ті втримані такими зусиллями стрімко все почало розвалюватися”.
За словами Олійника, суттєві проблеми в галузі почалися, коли крісло головного лісівника країни стало предметом політичних торгів.
“І зараз, а я це казав у своєму виступі на Світовому Банку, мені так виглядає, що дехто пропонує свої послуги у політичній сфері – на наступних виборах. Кожен лісник і його родина – їхні голоси. І це дуже загрозливе явище, бо політичні пріоритети вони дуже мінливі, а ліс – це ресурс всього народу на багато поколінь уперед. Смереки партійності не мають. Лісове господарство має бути стійким, не піддаватися впливам не тільки посухи, а й політики. Ліс повинен бути доглянутим, а ті люди, які там працюють, повинні знати: якщо вони виконують свої функції чесно і професійно, то це гарантує їх від якихось політичних коливань, звільнень, переслідувань і таке інше”.
Нинішню ситуацію в галузі Олійник вважає близькою до катастрофи.
“Пройшов рік боротьби з відомством, у якому я працював дуже довго, а це дає змогу глянути на все зі сторони. І дивлюся на керівників лісгоспів сьогоднішніх і згадую вірші з зовсім іншої епохи: “Б’ють барабани – ідуть барани. На барабанах шкіра баранів”. Не про реформу це. А про те, які іноді ставляться завдання і хто потім за це буде відповідати. В тій частині, яка за межами закону”.
Роман Олійник запевняє, що пережив майже два місяці висновжливої судової тяганини й неприємних історій з “активістами за викликом” не заради крісла й посади.
“Я віддаю собі в цьому звіт. В мене немає якоїсь садо-мазо схильності. Для мене важливо відстояти принципи. Вважаю, що це було нечесно і незаконно. Вірю, що можу себе відстояти. Що в мене досить аргументів, сил, моральних підстав для того, щоби все це не терпіти. Я не приріс до своєї посади, не приріс зовсім до якогось там керівного крісла. Мені важливо показати друзям, дітям, що я з тих, хто може відстояти себе, а відповідно, і відстоювати їх. Що я не якась така субстанція, яку розтоптали, розмазали і, повитиравши ноги, пішли далі”.
