За останніми підрахунками в Україні налічується 563 рисі. Більшість з них трапляється у Карпатах – 435 особин, решта – на Поліссі.
Такими є дані WWF-Україна (World Wildlife Fund) – міжнародної неурядової організації, яка займається збереженням природи, дослідженнями та відновленням природного середовища, передає УП “Життя”.
Експерти не готові оприлюднювати результати, тому що рись в Україні можна врятувати лише якщо менше людей знатимуть її місцеперебування.
Ні Червона Книга, ні законодавство України поки не в змозі зупинити незаконне полювання на тварин.
Хоча ця тварина обирає для життя віддаленні місцини та живе нічним життям, це не рятує її.
Сучасні браконьєри використовують високотехнологічне обладнання для вистежування тварин – ліхтарі з дальнім світлом на потужних позашляховиках, тепловізори та нічні приціли. Ці засоби можна вільно придбати у мисливських магазинах та на спеціалізованих сайтах.
Експерти програми “Врятуємо рись” запропонували внести певні зміни у законодавство, а саме заборонити використання джерел штучного світла, тепловізорів, автомобільних засобів для переслідування тварин.
Також пропонують розширити повноваження відповідальних за охорону диких тварин при затриманні та обшуку правопорушників.
Відповідний проєкт закону знаходиться на другому читанні.
“Згідно з офіційними даними Публічного Звіту Держагентства Лісових ресурсів України у 2019 році на порушників правил полювання складено 2 860 протоколів. Але реальну відповідальність несуть лише одиниці”, – повідомляє WWF-Україна.
Ускладнює охорону рисі те, що природоохоронні установи не володіють достатніми ресурсами для вивчення популяції та оселищ рисі.
За останній рік WWF-Україна вдалося вдвічі збільшити кількість фотопасток для моніторингу рисі.
Лише в цьому році тридцять засобів стеження та необхідні аксесуари до них ми передали в чотири природно-заповідні території — Природний заповідник “Ґорґани”, Рівненський природний заповідник, Десняно-Старогутський НПП та Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник
Ускладнює охорону рисі те, що природоохоронні установи не володіють достатніми ресурсами для вивчення популяції та оселищ рисі.
“Проте наші старання можуть виявитися марними, поки в Україні слабке правозастосування, повсюдне браконьєрство та немає документа, який визначатиме і систематизуватиме заходи з охорони рисі та середовища її існування – Національного плану дій по збереженню рисі євразійської.
У 2020 році WWF-Україна планує створити його основу і запропонувати для затвердження на державному рівні. Подібні державні програми збереження окремих видів діють у багатьох європейських країнах.
В Іспанії, наприклад, завдяки державній підтримці вдалося врятувати іберійську рись від цілковитого вимирання.
І ми маємо наслідувати цей приклад”, – каже керівник практики Рідкісні види WWF-Україна Богдан Вихор.
