У медіа-просторі України вибухнув гучний скандал після того, як колишнього керівника державного інформаційного агентства “Укрінформ” Олексія Мацуку звинуватили у тиску на журналістів та поширенні темників.
Напередодні “Українська правда” опублікувала розслідування про намагання Офісу президента контролювати інформаційну політику державного інформаційного агентства “Укрінформ”. Це розпочалося тоді, коли генеральним директором Укрінформу призначили журналіста Олексія Мацуку.
У тексті УП наводять приклад так званих темників, що розсилав Мацука працівникам, – таблиць із трьома колонками, остання з яких має назву “небажані спікери”. Автори таких “рекомендацій” визначали теми та посадовців, що мають їх коментувати, а серед “небажаних” опинились опозиційні політики та активісти, але не лише вони. До прикладу, щодо теми “ветеранський рух: допомога та реабілітація” на Дніпропетровщині автори “темників” заборонили опитувати для метаріалів “учасників бойових дій, які через власні організаційні питання не змогли оформити допомоги”, пише Бліц-Інфо.
На Івано-Франківщині у перелік небажаних спікерів потрапили депутати Івано-Франківської обласної та місцевих рад від партії “ЄС”, “Свобода”, “Платформа громад”, “Батьківщина” і “За майбутнє”. А ще – голови громад. Бажаною спікеркою з усіх тем є голова Івано-Франківської ОДА Світлана Онищук.
Як йдеться у розслідуванні, журналісти за “темниками” працювати відмовились. Це підтверджує і регіональна кореспондентка “Укрінформу” в Івано-Франківській області Ірина Дружук.
“Темники були, але їх не виконували. І це було озвучено “молодій команді” на нараді. Для аналітики – за 2 роки у нас вийшло ОДНЕ інтерв’ю з Онищук, за яке мені зовсім не соромно, бо воно далеко не було компліментарним”, – підкреслила Дружук у розмові з журналістом “Бліц-Інфо”.
Інформаційний аналітик Ігор Ткач відзначає, що такі “темники” – це найперше політична технологія для підсилення видимості певних осіб чи певних подій. Але коли цим займається Офіс Президента, то це поганий дзвіночок.
“Суть порушення не в тому, що “темники” існують, а що вони є на державному підприємстві. Бо коли в бізнесі є певний список, з ким ми працюємо, а з ким – ні, то це політика приватного бізнесу. Але зовсім інша справа коли таке відбувається на державному медіа. Загалом, це розслідування не стало сенсацією для тих, хто слідкує за Укрінформом. Вже давно були підозри, що Офіс Президента осідлав настаріше інформаційне агенство і як він наповну його використовує. Це легко перевірити, глянувши на бюджет агенства та оклади, премії, чи купували техніку для простих працівників. Певен, що там є дуже багато зловживань щодо рядових працівників і журналістів. Гадаю, повинна бути створена тимчасова слідча комісія Верховної ради, яка розслідуватиме цей вплив і хто саме його чинив. Навіть якщо мова йде про самоцензуру – коли редакція сама собі забороняє писати про певні речі, аби не мати проблем. Це має бути з’ясовано. Бо тиск на державне медіа у часі війни є неприпустимий. Спотворюється наша історія, історії боротьби. Дуже добре, що є люди, які дорожать своїм іменем та гідністю і не побоялися розповісти про це”, – переконаний Ігор Ткач.
Голова комітету свободи слова ВР Ярослав Юрчишин пообіцяв із цього приводу звернутися до Офісу генерального прокурора.
Прочитати розслідування повністю можна за цим посиланням.
