Ми часто говоримо про Івано-Франківськ, як про туристичне місто. Проте чимало пам’яток архітектури залишаються недослідженими. Що цікавого і таємничого ховає центральна частина міста і не тільки? Як проводити ремонтні і будівельні роботи, аби не зашкодити справжнім артефактам? Про це і про інше читачам Правда.іф розповідає директор КП Івано-Франківської обласної ради з питань пошуку та перепоховань жертв воєн і політичних репресій «Пам’ять» Василь Тимків.
– Василю, власне чим займається КП «Пам’ять»?
– Згідно закону, який вийшов у 2006 році, ексгумацією осіб, які загинули внаслідок I чи II світових воєн, чи внаслідок репресій тоталітарних режимів, повинні займатися спеціалізовані державні структури. Ми звітуємо Івано-Франківській обласній раді, існує програма, прийнята обласною радою по пошуку і перепохованню жертв політичних репресій.
Наша сфера діяльності – це власне ХХ століття. Але наш край настільки багатий на історію і археологію, що часто ми натикаємося на більш давніші періоди. Тому ми співпрацюємо з Державною постійно діючою археологічною експедицією, яку очолює Василь Романець. Іноді ми допомагаємо їм по археології, як це було при розкопках на Площі Міцкевича.
– Наскільки доцільні такі роботи, які проводять комунальні служби на Площі Міцкевича і чи нищаться при цьому якісь археологічні пам’ятки?
– В ідеалі було б добре, щоб до будь-яких землекопних робіт в історичній частині міста залучали археологів. Наше місто зазнало багато репресій і я особисто можу назвати понад десяток місць, які пов’язані з комуністичним терором. Тому будь-які будівельні чи ремонтні роботи бажано проводити, залучаючи спеціалістів з археології так, як це відбувається у цивілізованому світі. І треба аби влада, аби підприємці не бачили в цьому обузу. Те, що буде знайдено – це неоціненний ресурс для розвитку міста.
– Мова про будь-які роботи? Тобто і про ремонт якоїсь вулиці і будівництво нового будинку?
– Так, я звертаюся до свідомості людей, які займаються такими роботами. Місто від цього лише виграє. Часто при різних роботах ми натрапляли на кладку середини XVII століття, тобто коли лише засновувалася фортеця. Невже це нецікаво? Невже це не потрібно законсервувати?
Турист, який приїжджає до Івано-Франківська, не хоче дивитися на модерні скляні будинки, він це будь-де побачить. Він хоче побачити щось унікальне, щось історичне. Це принада для туризму, а туризм приносить кошти.
Місто надзвичайно багате, усе середмістя – це давня фортеця. І мова не лише про дрібну археологію, коли ми знаходимо унікальні черепки XVII-XVIII століть. Місто багате на величезні об’єкти, зокрема підземні. Якщо верхня частина, окремі старовинні будинки, втрачені, то підземелля – надзвичайно цікаві.
Станиславівську фортецю XVII століття можна умовно порівняти з айсбергом – видно було лише верхівку, основні комунікації, сховки були під землею і вони значною мірою залишилися. Це і Тринітарська площа, і територія навпроти монастиря Св. Йосифа (Сестер Василіянок) – там величезні підземні укріплення. Вони будувалися і використовувалися не тільки в період Середньовіччя, коли існувала власне фортеця. Підземні комунікації активно модернізувалися, вдосконалювалися і розширювалися в XIX столітті за часів Австрії.
Розкриття таких підземних ходів, тунелів, кімнат, нехай і часів XIX століття, було б надзвичайно цікавим для туристів. Можна було б організовувати екскурсії підземним Івано-Франківськом, як це відбувається у Львові. Уявіть собі: зайшов в підземелля поблизу вокзалу, а вийшов десь біля парку на вул. Мазепи – і це не таке вже й перебільшення.
У II світову війну підземні комунікації використовувалися і новоприбулою радянською владою. Кілька років тому я записував спогади Григорія Дмитришина, який в 1941 році, коли німці зганяли молодих юнаків на роботу, пригадував, що в самому центрі Станиславова вони займалися розчищенням підземних приміщень. Тобто німці передбачали їх використовувати з військовою метою.
– Чи усі ці підземелля відомі? Вони зараз використовуються як підвали будинків, чи як магазини, чи можна знайти і недосліджені досі підземелля?
– Окремі підземні проходи є зараз підвальними приміщеннями деяких будинків. Частина їх уже обвалена. Але є частина і свого роду «незайманих» підземель. Мені пригадується, як у 2013 році працівники Водоканалу натрапили на підземні арочні склепіння. Там була кімната з якої можна було перейти в іншу кімнату – цілий каскад підземних приміщень. Здавалося, що там років 300 ніхто не заходив, але ми побачили, що через усю кімнату проходила водопровідна труба, яку поставили у 80-ті роки.
Значна частина нашого Білого будинку, тобто адміністративної будівлі побудована на фундаментах одного із фортечних мурів чи бастіонів Станиславівської фортеці.
Засипані рови – найбільш цікаві для археології, бо засипали їх, як правило, сміттям. А для досліджень це дуже цікаво, бо там може бути ціле розмаїття історичних артефактів.
– Повернімося до розмови про Площу Міцкевича. При теперішній реконструкції що цікавого було знайдено?
– Був виявлений цілий ряд артефактів, тому й піднімалося питання, аби на цій ділянці провести розвідку. Зараз Василь Романець готує науковий висновок. Ми допомагали в копанні археологічного шурфу, там було багато кераміки і ми дійшли до кладки, викладеної в середині XVII століття при будівництві фортеці. Можливо ми копали саме в середині цього бастіону.
– При ідеальному варіанті, як би можна було зробити, аби та Площа була і зручною для пішоходів, і аби археологічні артефакти не були знищені?
– Одним із яскравих прикладів є Краків, де відбувалася подібна реконструкція центральної площі міста. Там натрапили на величезну кількість фундаментів давніх будівель, мощення старих вулиць і різноманітні артефакти. Це все було повністю розкрито на великій площі, потім усе законсервовано, зроблені опорні колони і стінки і зверху площу відновили. Зараз це величезна принада для туристів – зверху площа така, як до реконструкції, а під землею – археологічні об’єкти. Можна спуститися вниз у підземелля і пройтися старовинною вулицею Кракова, подивитися на фундаменти, все це гарно підсвічується і там викладені різні артефакти, знайдені під час розкопок.
– Таке можливо зробити в Івано-Франківську?
Звичайно, що можливо. Так, потрібно вкласти величезні кошти, це гігантський інвестиційний проект. Але це той проект, який даватиме віддачу, якщо ми говоримо про Івано-Франківськ, як центр туризму, як ворота Прикарпаття.
Ми знайшли невеличкий клаптик кладки XVII сторіччя, можливо – поряд фундаменти інших будівель.
Одразу міський бюджет такого не осилить, але якщо в окремій ділянці зробити – це було б під силу. І можна було б за певну плату пройтися середньовічним Станиславовом.
На тій же площі Міцкевича, ближче до вул. Василя Вишиваного, біля будівлі Інституту перепідготовки вчителів, очевидно є засипані рови, які були б цікаві для археології і де можна було б знайти чимало артефактів.
Цікаві речі можна знайти на території Палацу Потоцьких. Бо сам палац – то не палац, а австрійський шпиталь XIX століття, але підземні приміщення там дуже цікаві. З тих підземель йшов таємний хід до місця сучасної Ратуші і до католицького костелу, де зараз Музей мистецтв. Археологічний ресурс міста надзвичайно багатий і гріх його не використати. Далеко не всі міста можуть похвалитися цим.
Розмовляла Любов Загоровська
