По цих позиціях щодня відпрацьовує все: міномети, важка артилерія, авіація. Колись густа посадка – зараз на ній не лишилось живого місця.
Кожне зламане дерево – слід важких боїв, що не припиняються. Щемливі кадри однієї з позицій 10 гірсько-штурмової бригади “Едельвейс” показав відомий фотограф Костянтин Ліберов.
“Ми заїжджаємо по сірому, дорогою стелиться густий туман. Хвилин за 10, як просуваємось вздовж посадки, починається сильна стрілкотня, кулі буквально свистять над головою. – Давайте прискорюйтесь. Це к***** попрокидались, вітаються з нами. Страшно. Просто бути там, пересуватись там – страшно. Повітря пронизане напругою. Перший, кого бачу – хлопець з величезною кіркою, який робить глибшим і без того глибокий окоп. – Ті, хто кажуть, що лінуються копати, просто не бачили справжньої війни. Тут, якщо хочеш жити – будеш копати і в спеку, і в холод, і під обстрілами будеш копати”,- розповідає Ліберов.
За його словами, хлопці на позиціях втомлені та дуже напружені, адже туман – дуже сумнівний друг. Артилерія працює менше, але є підвищений ризик штурмів.
“Хлопці реагують буквально на кожен шорох та хруст гілок: ніхто не знає, яку небезпеку ховає в собі цей туман. Ворог стоїть майже в 100 метрах від нас. Хлопці просять сильно не висовуватись, та пересуватись й без того високими окопами пригинаючись. Декілька днів тому двоє загинули тут просто від кульових. Умовне затишшя, викликане туманом, нікому тут не подобається. Ніхто йому не вірить на тлі посиленого загострення останніх днів. Ворог тисне, і навряд чи зробить виключення зараз. – Ви краще йдіть звідси. За «розкладом» скоро мають працювати СУшки. Краще бути подалі. А ми ще залишимось. В нас іншого виходу немає”,- переповідає слова наших захисників фотограф.
