Туристи полюбляють ходити в гори, щоб відпочити від мегаполісів, буденних клопотів та поєднатися з природою. Місцеві, які звикли заробляти на мандрівниках, пропонують чимало послуг, зокрема катання на джипах, яке обурює екоактивістів та любителів гір, адже позашляховики шкодять не тільки тим, хто йде в гори відпочити, а й природі. Через рови, які залишають колеса, нищиться ґрунт, а відтак і рослинність, тварини більше не водяться у тій місцевості.
Що не так із джипінгом та як йому протидіяти — з’ясовуємо разом з організатором походів горами Денисом Бєліцьким та авторкою петиції Христею Жук.
Навіть наодинці з природою чути рев двигунів
Перший піший похід в гори залишив глибокий слід у пам’яті Дениса Бєліцького. Тоді він зрозумів, що хоче частіше мандрувати горбами, досліджуючи природу та свої можливості, надихаючи інших. З 2020 року Денис активно організовує походи, допомагає зі спорядженням та активно розвиває свої соцмережі, показуючи красу гір.
Денис надає перевагу маршрутам, де менше люду, аби відчути усамітнення та поєднатися з природою, щоб відволіктися від шуму великого міста, буденних клопотів, не слухати сигналів машин. Але і в горах можна зустріти автомобілі, на вершини часто підіймаються джипи, які не тільки заважають іншим, а й шкодять природі.
Джипінг — це пересування на транспорті підвищеної прохідності. Його часто використовують у горах, пустелях чи в інших віддалених місцях. У Карпатах ним зловживають навіть там, де можливо пройти пішки. У містах та селах на гірських територіях на кожному кроці можна зустріти людей, які надають послуги джипінгу і відпочинку оффроуд (від англ. off-road, бездоріжжя, — ред.).
Тривалість поїздок — від кількох годин до кількох днів, а вартість залежить від додаткових послуг, кількості людей. Найдешевші такі поїздки коштують від тисячі гривень. Здавалося б, найкращий спосіб побачити усю красу Карпат!
“Чому людям так подобається джипінг? Бо це просто! Насправді такий варіант легкий, адже люди не тратять пів дня, щоб піднятися на вершину. Вони не витрачають фізичних сил, бо не носять важких рюкзаків, а можуть насолодитися природою на колесах великої машини. Піші туристи часто засуджують такий вид відпочинку, але не все тут чорне і біле. Для людей, які живуть у горах, цей транспорт часто єдиний і без нього ніяк. Ми не говоримо і про рятувальні служби, для яких такі машини необхідні, адже вони виконують свою роботу, але є регіони де навіть рятувальникам заборонено використовувати транспорт. Несанкціонований джипінг у місцях, де це заборонено, де є заповідна зона, — неприпустимий, і за це потрібно карати. Здавалося б, закони є, місцева влада забороняє цим займатися, але, як бачимо, — безуспішно”, — ділиться гід.
Такий транспорт не є безпечним, адже клієнтів ніхто не страхує. А коли запитуєш у людей, що надають послуги джипінгу, про ліцензії — вони говорять, що все нормально, запевняють, що все безпечно, і навіть дозволяють їздити разом з дітьми. Але чи так насправді?
“Людина, яка звертається по таку послугу, не може бути абсолютно захищена, бо вона не підписує жодних угод чи будь-яких документів. Все, що з нею може трапитися, — це лише її відповідальність.
Я ще не чув, щоб хтось щось виплачував постраждалим у разі катастрофи. Було ж чимало випадків, коли в горах переверталися на джипах чи квадроциклах і травмувалися. Але знаходяться і ті, хто не вбачає у цьому ніякої загрози. Це проблема і людей, бо вони дуже легковажні, не розуміють всієї небезпеки такого відпочинку”.
“Якщо джипінг буде незаконним — зменшиться кількість охочих надавати ці послуги”
Найбільше джипінг загрожує природі. Екоактивісти критикують такий вид відпочинку, адже позашляховики шкодять ґрунтам, рослинності, що занесена у Червону книгу, тваринам, забруднюють повітря, воду, засмічують довкілля. А гарні піші стежки у заповідних зонах перетворюються на траси для джиперів.
“Особливо важко йти дорогами, які розбивають позашляховики. Тим паче, після дощу”.
Дуже часто до нас приїжджають іноземні туристи, наприклад, із Польщі, які катаються у нас в горах на джипах, платять гроші і їздять де заманеться. У Європі ж таке заборонено. Це сумно, що люди надають такі послуги, а інші користуються”, — розповідає гід.
За словами Дениса, проблема насамперед у тому, що люди пропонують такі розваги, часто прикриваючись тим, що це їхній єдиний спосіб заробітку. А є пропозиція — є і попит. Тож це треба регулювати на державному рівні. Якщо джипінг буде незаконним — зменшиться кількість охочих надавати ці послуги.
То як із цим боротися?
Петицію підписали — Президент дав відповідь, справу передали далі…
Хоча в Україні джипінг заборонений на території природних заповідників, туристи та любителі оффроуд-відпочинку цим нехтують, адже покарання за порушення тиші (з квітня до червня) становить: для громадян — від 510 до 850 грн, для посадових осіб — від 850 до 1190 грн. У цей період такий вид туризму є прямим порушенням законодавства та приводом для відкриття кримінального провадження. Також цей відпочинок не є ліцензованим та не оподатковується.
9 вересня 2022 року на сайті Президента України оприлюднили петицію “Про врегулювання джипінгу в Україні”, яка набрала понад 25 тисяч голосів. У петиції йшлося про заборону неліцензованого пересування на транспорті підвищеної прохідності. Авторка петиції запропонувала:
1) Врегулювати використання транспортних засобів у Карпатах. А саме за допомогою продажу та видачі ліцензій на такий вид діяльності.
2) Виділити окремі маршрути для оффроуду. Для зручності розробити маркування доріг та територій, де в’їзд на транспорті підвищеної прохідності без ліцензії заборонений і охороняється законом.
3) За в’їзд на територію заповідників без ліцензії штрафувати, а при повторному порушенні конфісковувати транспортні засоби на користь ЗСУ.
В разі повторного порушення притягувати джиперів до кримінальної відповідальності з безповоротним відкликанням ліцензії на такий вид діяльності.
4) Отримані за ліцензування кошти спрямувати на посилення охорони заповідників за допомогою рейнджерів, які будуть патрулювати заповідні території та ловити порушників.
16 листопада 2022 року у відповіді Президент написав про те, що звернеться до прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля з пропозицією опрацювати порушені в електронній петиції питання та вжити необхідних заходів реагування. Надалі жодних відповідей чи законів про врегулювання цього явища не було.
Христя Жук — мандрівниця, яка відвідала понад 70 країн, полюбляє походи в гори, веде свій блог у соцмережах. Після початку вторгнення займається волонтерством — передала на фронт 200 дронів. Тема джипінгу її турбувала давно, адже замість спокійного відпочинку в горах вона стикалася із шумом великогабаритного транспорту та невіглаством людей.
“Я довго писала про джипінг у своїх соцмережах, писала знайомим, які працюють у сфері екології, дзвонила в поліцію, але всі розводять руками. І одного дня, минулого року, коли вже почалося вторгнення, я подумала: «Там хлопці віддають своє життя, а ти не можеш нічого зробити тут?». Тож увечері сіла й написала петицію так, як я це бачу, а тоді почалася робота з просуванням. Перші 10 тисяч голосів набралися швидко, за три дні, це була моя аудиторія свідомих людей, а потім підтримали інші люди, які побачили петицію”, — розповідає авторка петиції.
Згодом Христині прийшла відповідь, якою вона залишилася задоволеною, а от подальшими діями влади — ні.
“Спершу була відповідь Зеленського, що я молодець і звернула на це увагу під час війни. Написав, що передає роботу прем’єр-міністру Денисові Шмигалю, той передав міністру екології, той — своєму заступнику. І врешті дійшло до того, що це питання не на часі під час війни. Тобто ця петиція так нічого і не дала. Справа завмерла.
На мене полився бруд від ком’юніті джиперів. А одного дня мені подзвонили за 15 хвилин до засідання, де мали бути присутні міністр екології, джипери та представники місцевої влади. Але я планую все на тиждень наперед, тому сповістити мене про засідання за 15 хвилин до нього — це зовсім не серйозно.
За моїми відчуттями, це було дуже неорганізовано, і виникло враження, що цієї теми хочуть позбутися, вдаючи, що вони щось робили.
Після цього я зрозуміла, що не хочу витрачати свої сили й ресурси на боротьбу з джипінгом, адже можу бути корисною для хлопців на фронті, а тут наче просто б’юся головою до стіни”, — розповідає Христя Жук.
Відтоді вона займається висвітленням теми джипінгу у своїх соцмережах та підтримує місцевих активістів.
“Я зрозуміла, що можу більше допомагати на локальному рівні людям, які борються з джиперами. Долучилася до ініціативи, де місцеві жителі самі купили таблички, встановили фотопастки, щоби протистояти джиперам самостійно.
А ще джипери дуже спекулюють на темі ЗСУ — збирають кошти змаганнями. Якось мені казали: «А ми зібрали 50 тисяч на ЗСУ». Я відповіла, що зібрала мільйон без шкоди природі. Часто спекулюють на військових з інвалідністю, які начебто не можуть самостійно підійматися в гори. Але я бачила чимало людей з протезами, які йшли пішки, і жодного, хто був би на джипі”.
Христя розповідає, що джипінг покриває влада і місцеві рейнджери.
“Одного разу я стала свідком того, як джип під’їхав до шлагбаума перед заповідною зоною. Я запитала чоловіка, який працює на пункті пропуску, чому тут є джипи, а він відповів, що нічого не знає і взагалі не пропускає машин. Але це не так, бо дорогою у заповіднику я бачила джипи. Зрозуміло, що самі працівники беруть хабарі, адже зарплатня у них мінімальна. Тож вирішенням проблеми потрібно займатися, зокрема збільшити зарплатню рейнджерам, продавати ліцензії джиперам у зони, де можна кататися чи проводити змагання”, — каже вона.
“Потрібен час, щоб усе змінити”
“Я часто розповідаю, що у нас велика свобода в плані туризму в горах. У Європі не можна розпалювати багаття і ставити намет де захочеться, запускати дрони. А в себе вдома можемо робити все, що заманеться. Дуже шкода, що у нас не розвинена культура поваги до своєї природи”, — каже Денис.
Вирішення проблеми Денис вбачає у запровадженні великих штрафів.
“Що більше фінансових втрат у людей, то швидше до них дійде, що такий вид відпочинку не є добрим. Потрібно чітко окреслити межі дозволених зон, де можна займатися джипінгом, встановити відповідні знаки, а ще краще — повідомляти про порушення. У нас є застосунок, де можна повідомляти рятувальникам свої координати. Треба такий, щоб повідомляти про правопорушення і несанкціоновані поїздки на позашляховиках. Часто джипери маніпулюють, не визнають своєї провини, подумаєш — одна поїздка в горах на джипі чи квадроциклі. Дуже мало свідомих людей, а свідомим таке і пояснювати не треба”, — розповідає Денис.
Необхідно постійно говорити про те, що не так із масовим джипінгом в горах, про те, що після великих коліс не ростуть червона рута, білий сон, герань гірська, тирлич і інші квіти, занесені у Червону книгу. Не гніздяться птахи, які є тільки в горах, не водяться тварини. Натомість там добряче заїжджена дорога та купи сміття.
“Потрібен час, щоб усе це змінити, налагодити. І передусім — нові закони, контроль місцевої влади, реагування екоактивістів і самих жителів цих територій. Ці устої закорінені, і треба докласти зусиль, аби для наступних поколінь походи в гори не перетворювалися на походи у зони відчуження”, — підсумовує Денис.
