«На наступних виборах ми побачимо активні експерименти політтехнологів із соцмережами».
Пише Главком.
Через втручання у вибори в США Facebook та Цукербергу загрожує трильйонний штраф і банкрутство за збір особистих даних. Ця сенсаційна новина днями знову нагадала про скандальні маніпуляції під час останніх виборів президента США. Правда, цього разу мова йде про втручання у вибори завдяки використанню соцмереж. Про це говориться у розслідуваннях The New York Times і The Guardian.
В епіцентрі скандалу компанія Cambridge Analytica. Вона прославилася тим, що «зробила Трампа президентом» завдяки мікротаргетингу меседжів дуже дрібним аудиторіям. Cambridge Analytica змогла зібрати особисту інформацію понад 50 мільйонів користувачів Facebook без їхнього дозволу, а це кожен четвертий виборець США. Збирали дані завдяки винаходу російсько-американського академіка, доцента Санкт-Петербурзького університету Олександра Когана. Він розробив спеціальний додаток і працював не лише на компанію, яка займалась виборами у США, але і на російський уряд. Проте новина не у цьому. Виявляється, протягом трьох років керівники Facebookзнали, що Коган передавав інформацію Cambridge Analytica, і нічого не зробили задля того, щоб убезпечити користувачів від використання інформації про них в політичних цілях. Навпаки, представники Cambridge Analytica та Facebook стверджували, що не використовували цих даних, але співробітник Cambridge Analytica Крістофер Уайлі запевняє, що компанії були в курсі незаконного збору даних. Тепер і Facebook, і особисто Цукербергу загрожують величезні штрафи.
Чи можливо таке в Україні?
За словами експертів, більшість українських політиків традиційно борються за увагу людей пенсійного віку. Це – найдисциплінованіший виборець, робота з яким будується перевіреними та зрозумілими для вітчизняних технологів каналами. Найефективніший з них – телебачення. У той же час молодь, люди середнього віку є користувачами інтернету. Сьогодні ця аудиторія – так звана електоральна сіра зона. Там найбільше тих, хто не визначився, або просто ігнорує українську політику. Вага цієї групи виборців зростає, чого не можуть не помічати політики.
Згідно з даними Google, найактивнішими у мережі є люди віком 25-44 років
Саме тому українські політтехнологи активно освоюють арсенал новітніх прийомів впливу на політичні вподобання громадян. А президентські вибори у 2019 році можуть стати полігоном з їхнього випробовування. До чого готуються політики і чого чекати виборцям? Відповіді на ці запитання «Главком» з’ясовував у провідних українських політичних експертів.
Big data
Технологію Big data у світі почали широко обговорювати лише після останньої виборчої кампанії у США. У 2016 році штаб Трампа активно працював із великим масивом даних, зібраним із соціальних мереж та використовував отриману інформацію для просування «потрібних» думок потрібним людям.
«Отриману інформацію про користувачів розподіляють на відповідні соціальні кластери – іноді за професією, іноді за рівнем доходів, світоглядом, схильністю до консерватизму чи ліберальних поглядів», – пояснює політолог Володимир Фесенко. Далі, за словами експерта, фахівці створюють групи прихильників тих чи інших політиків, через ці групи та контекстну рекламу у соцмережах розповсюджується інформація, створюються так звані інформаційні ланцюги. «Через ці ланцюги запускається відповідна новина – або конфліктна, або та, яка має мобілізувати прихильників певних політичних сил», – пояснює Фесенко.
Наприклад, за один день команда Бреда Парскейла, який відповідав за цифрові технології у виборчому штабі Трампа, могла запустити у Facebook сотню тисяч різних варіантів оголошення, націлених на незліченну безліч окремих сегментів електорату. Майже вся ця робота проходила у сфері темних постів – так називають контент, який не з’являється на офіційній сторінці кампанії у Facebook. Для зовнішніх спостерігачів відстежити його практично неможливо, якщо тільки вони випадково не потраплять в зріз населення, для якого призначений той чи інший пост. За словами Парскейла, це стало можливим завдяки співпраці штабу та спеціалістів соцмережі. Тобто у переможця останніх президентських виборів у США покладалися не тільки на власні сили, але й використали фахівців соцмереж.
За словами політтехнолога Олексія Голобуцького, Україна поки що не досягла того рівня розвитку, аби технологія Big data, стала провідною у боротьбі за електорат. «За соціологією більше 60% людей користуються інтернетом завдяки смартфонам. Пристрій став більш близьким, ніж телебачення, проте у 2019 році це ще не впливатиме на результат виборів, так як у США», – вважає фахівець. Українські експерти з політтехнологій сходяться на думці: у соцмережах наступного року ми побачимо «активні експерименти», схожі на прийоми команди Трампа, але вони не будуть визначальними для результатів наших виборів.
На думку політолога Миколи Давидюка, в Україні цілком реально використати Big data, проте із отриманням великих масивів даних виникнуть певні труднощі. «В Україні практично немає такого великого масиву систематизованої інформації, яка, наприклад, є у США. Але водночас в Україні існує достатня кількість баз, які за своєю ефективністю інформації можуть легко конкурувати з одним або двома національними телеканалами», – вважає експерт.
За словами Давидюка, політтехнологи могли б використати інформацію, яку назбирали про українців державні банки, мобільні оператори, продуктові мережі, постачальники інтернет-зв’язку та державні бази даних.
Лідери громадської думки
Лідери громадської думки (ЛОМ – лидер общественного мнения – рос. – «Главком») – ті користувачі мережі, які мають не менше 5 тисяч активних підписників та велику кількість лайків під своїми дописами. Через свої пости такі описувачі можуть поширювати, не лише свої думки, а й піарити певного політика, послугу чи товар.
Ця методика давно використовується в Україні. Політтехнологи, політики і навіть державні органи активно користуються послугами топових блогерів Facebook. Показовим став скандал, коли в мережу потрапили «темники», які начебто злили з адміністрації президента Порошенка з тезами до чергових постів у соцмережі. Тоді мова йшла про трагічні події в Іловайську. Журналісти помітили, що дописи багатьох відомих українських блогерів надто схожі між собою і вийшли практично одночасно.
Як пишуть ЗМІ, такі тези готує штаб технологів адміністрації президента на чолі з Віктором Уколовим, який у форматі інструкцій розсилає тексти провладним експертам і депутатам. Та мова не лише про офіс Порошенка. Таким чином просувати себе може кожен політик, який має достатній для цього бюджет. Вартість одного поста у Facebook з хорошою базою підписників коливається від $50 до $300. Ціна залежить від репутації автора. А такого тепер знайти не так просто.
ЛОМів можуть використовувати не лише для просування політика, але і для перевірки реакції суспільства на певні ідеї, для критики опонентів, зливу потрібної інформації. «Таким чином політтехнологи відстежують реакції – публікують ту інформацію, яка через неоднозначність не може бути запущена в електронних або друкованих мас-медіа, а потім дивляться на вузькі місця, які показує дискусія у Facebook», – пояснює політолог Андрій Золотарьов.
Хакерські злами
Виборчі перегони у США вирізнялись не лише активною роботою із користувачами у Facebook, але і численними хакерськими атаками. Показовим був злам комп’ютерів виборчого штабу Гіларі Клінтон влітку 2016 року. 22 липня сайт WikiLeaks оприлюднив електронні листи Демократичної партії, які потрапили у відкритий доступ в результаті хакерської атаки.
Листи свідчать, що Національний комітет під час праймеріз таємно надавав більшу перевагу Гіларі Клінтон як кандидату на посаду президента США, ніж Барні Сандерсу, хоча мав зберігати нейтральність. Крім того, у відкритий доступ потрапили і аналітичні записки про суперника пані Клінтон – кандидата від республіканців Дональда Трампа.
«Кібератаки та злами акаунтів – це дуже поширена технологія. Наприклад, у адміністрації Путіна одразу заявили, що не буде жодного офіційного акаунту Путіна, таке собі попередження для хакерів», – зазначає Володимир Фесенко. За його даними, в Україні також провідні політичні сили давно винаймають фахівців з чорних інтернет-технологій, які здатні здійснювати атаки на сервери політичних партій та навіть Центральної виборчої комісії.
Варто нагадати, що хакери з групи Fancy Bear намагалися зламати електронну поштову скриньку не лише кандидата в президенти США Гілларі Клінтон, а й пошти українських та російських опозиційних політиків. У планах «кіберведмедів» були 545 акаунтів українців. Серед них – президент Петро Порошенко, його син і нардеп Олексій Порошенко, міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, нардеп Сергій Лещенко, нинішні та колишні міністри.
Хакерські злами часто використовують для так званих інформаційних вкидів.
У січні цього року, наприклад, пошуковик Google показував на запит «вибори 2018 року у Росії» дані про те, що нинішній президент Росії вже… став переможцем нещодавніх виборів за декілька місяців до голосування.
Помилка сталася через користувача, який підредагував у «Вікіпедії» матеріал про майбутнє голосування. Згодом помилку, через яку в пошуковику Google діючий президент Росії Володимир Путін вказувався переможцем майбутніх виборів глави держави, виправили. На думку Володимира Фесенка, подібне виправлення статті – своєрідна «проба пера» російських політтехнологів.
«Загалом такі вкиди роблять в останні дні перед виборами, а тоді хакери, мабуть, хотіли просто погратись, протестувати, перевірити реакцію людей. Часто запускаються фейкові результати соцопитування, адже значна частина визначається. За психологією люди хочуть вибирати серед фаворитів, а якщо соцопитування говорить, що виграє той чи інший політик – більшість вірить у це і може змінити свій вибір», – резюмує Фесенко.
«Армія тролів»
Тролі – це групи інтернет-користувачів, які за грошову винагороду займаються формуванням громадської думки в певному напрямку і маніпуляціями суспільною думкою в інтернеті. До завдань груп можуть входити створення тем та повідомлень на інтернет-форумах, постів та коментарів в блогах і соціальних мережах, коментарі на сторінках інтернет-ЗМІ, часто у формі агресивного тролінгу опонентів.
Українцям «фабрики» або «армії тролів» стали відомими завдяки резонансним розслідуванням російських журналістів. Одна з них діяла у Санкт-Петербурзі і була активно задіяна у виборчій кампанії, підтримуючи Трампа і продукуючи негативні відгуки проти Гіларі Клінтон.
«Фабрики тролів» згадувалися в доповіді американських спецслужб про втручання Росії у вибори президента США. А незабаром після обрання Дональда Трампа було створено кілька комісій в конгресі і сенаті, які розслідують цей інцидент.
За словами експертів, в Україні поки що немає настільки потужних «фабрик», але політики часто користуються такими послугами, аби нейтралізувати прихильників опонента або критиків власної політичної сили. «В Україні є декілька лідерів, які мають справжню «армію тролів». Просто напишіть щось погане про них і ви одразу побачите, як на вас накинуться «тролі». Коли на мене востаннє напали тролі через допис про Надію Савченко, я зрозумів, що цим займаються не тільки топ-політики, але і політики другого ешелону», – розповів «Главкому» політтехнолог Олексій Голобуцький.
«Багато, хто говорить про порохоботів, але насправді в Україні є і юлеботи, і рабіновічботи (маються на увазі тролі, які працюють на Юлію Тимошенко та Вадима Рабіновича – «Главком») – тролі, які працюють на різні політичні сили. Так, безумовно є фанати, щирі прихильники. Провідні політичні сили таких тролів також використовують», – говорить політолог Фесенко.
«Проблема в тому, наскільки адресно підходити до впливу на людей. Якщо ти купив «фабрику тролів», які пишуть однакові коментарі і публікують їх усюди – це один випадок, інший – якщо ти більш детально працюєш над цим і маєш певну стратегію», – додає політтехнолог Голобуцький.
Юлія Тунік, «Главком»
