До повномасштабної війни боєць на псевдо «ПОКЕМОН» працював далекобійником — перевозив вантажі дорогами України та Європи, зокрема й для підприємств оборонної галузі. Здавалося, його життя й надалі буде пов’язане з рейсами, дорогами та логістикою. Проте війна внесла свої корективи.
Історією військовослужбовця поділилися в Івано-Франківському центрі комплектування та соціальної підтримки.
Одного дня, просто під час чергового рейсу, чоловік отримав повістку. Так розпочався новий етап його життя — військова служба.
Після прибуття до розподільчого центру він потрапив до підрозділу інженерних безпілотних систем, а згодом став оператором наземних роботизованих комплексів.
Попередній досвід виявився корисним і в армії. Знання логістики, організації перевезень та роботи з технікою допомогли швидше адаптуватися до нових завдань.
Водночас довелося освоювати чимало нового: комп’ютерні мережі, засоби зв’язку, ремонт обладнання, пайку та технічне обслуговування роботизованих платформ.
За словами військовослужбовця, найбільшу мотивацію дає усвідомлення того, що його робота приносить реальну користь.
Вказують, що наземні роботизовані комплекси виконують завдання там, де ризик для людини надто високий. Іноді втрачена машина означає врятоване життя військовослужбовця, а це є найважливішим.
Щоночі роботизовані платформи доставляють на передові позиції боєприпаси, спорядження та інші необхідні вантажі. Саме в такі моменти особливо відчувається значення цієї роботи та її внесок у спільну справу.
«Історія «ПОКЕМОНА» — ще одне підтвердження того, що сучасна війна потребує не лише сили та витривалості, а й технічних знань, бажання навчатися та готовності опановувати нові напрямки», — йшлося в дописі.
