Від електромонтера до оператора БПЛА: історія захисника з Івано-Франківщини Тараса Косача

Автор: Олег Мамчур
Український військовий у лісі в бронежилеті
Липські Вежі продаж квартир Ярковиця
Басейн і готель для відпочинку в Карпатах
Будівельна компанія пропонує знижки на нерухомість
ЖК Silver, старт продажу, вигідна ціна, сучасне планування.
купити iphone 16 Pro у Львові, ціни в Україні

Працівник Управління поліції охорони в Івано-Франківській області Тарас Косач після початку повномасштабного вторгнення несе службу у лавах 102-ї окремої бригади ТрО.

До 24 лютого 2022 року Тарас працював електромонтером, виховував маленьку дитину та піклувався про родину. Ідея стати на захист України з’явилася одразу, однак рішення далося непросто, пише Правда з посиланням на поліцію охорони в Івано-Франківській області.

“Я хотів іти одразу, в той же день. Але сумнівався. Не міг просто так залишити сім’ю. Та коли побачив, наскільки далеко просунувся ворог, зрозумів — інакше не можу”, — згадує Тарас.

Шлях до війська був непростим. Першу спробу зупинила родина, другу — медична комісія. Лише з третього разу його мобілізували. Так Тарас опинився у складі 102-ї окремої бригади територіальної оборони.

Саме там стали у пригоді навички, які раніше здавалися далекими від війни. Тарас почав працювати з безпілотними літальними апаратами, пройшов додаткове навчання і вже наприкінці весни 2022 року виконував розвідувальні завдання для мінометних підрозділів на Запорізькому напрямку.

Перший безпілотник — Mavic 2, отриманий від волонтерів із Чехії, — мав обмежені можливості, яких для умов фронту було недостатньо.

“Я зрозумів, що нам потрібен потужніший дрон. У батальйоні не було Mavic 3, тому звернувся до родичів — і вони допомогли. Після цього розвідка стала значно ефективнішою”, — розповідає військовий.

Згодом Тарас опанував роботу з БПЛА “Лелека” — безпілотником літакового типу, здатним працювати на десятки кілометрів у глибокому тилу ворога. Завдяки цій техніці він коригував вогонь артилерії бригадного рівня, взаємодіючи з потужними артилерійськими системами.

Війна докорінно змінила його життя, але не зламала внутрішнього стрижня.

“Люди виснажуються, втрати великі, ворог чисельно переважає. Я не розумію тих, хто каже: «Мені не потрібна ця країна». Не обов’язково за неї вмирати — потрібно допомагати. Бо війну виграють ті держави, в яких сильний тил”, — переконаний Тарас.

СХОЖІ НОВИНИ