У Ворохті розвивають окремий напрям активного відпочинку, що дає змогу туристам знайомитися з гірською місцевістю верхи на конях.

Раніше кінні прогулянки та екскурсії організовували у різних місцях, а тепер маршрути планують розпочинати з облаштованої для цього станції, пишуть Версії.

Нову локацію створили поблизу вузькоколійного віадука та каретного моста через потічок Богончик. Поруч для відвідувачів також оновили оглядовий майданчик, звідки відкриваються краєвиди на навколишні гори.

Серед коней, які супроводжуватимуть туристів на маршрутах, — Любчик і Каштанка. Любчик важить близько 600 кілограмів, а Каштанка — приблизно 450. На станції утримують коней різних порід, пристосованих до відповідних видів навантаження та роботи.

Член громадської організації «Кінний клуб “Верхи”» Максим Ілитчук розповідає, що серед великих коней трапляються представники кількох ваговозних порід.

«Це здебільшого породи першерон, арден, а також, хоча й значно рідше, шайри або фризькі коні. Це великі коні, яких використовують для карет, тягових робіт, зокрема перевезення лісу. Для наших маршрутів вони не підходять», — розповідає член ГО «Кінний клуб “Верхи”» Максим Ілитчук.

Любчик є поміссю новоолександрійської породи, а Каштанка належить до гуцульської. За словами Максима Ілитчука, саме гуцульські коні традиційно пов’язані з Карпатами та добре пристосовані до місцевих умов.

«Любчик — це помісь новоолександрійської породи, приблизно пів на пів. А Каштанка — чистокровний гуцульський кінь. Це наша гуцульська порода», — розповідає Максим Ілитчук.

Кінним туризмом Максим займається вже вісім років

Захоплення кіньми у Максима Ілитчука почалося ще в родині, де цих тварин свого часу утримували для господарських потреб. Згодом сімейна справа поступово переросла у туристичний напрям, яким чоловік займається вже близько восьми років.

Нині у його господарстві є п’ять коней. Загалом кінний клуб об’єднує вісьмох учасників, які за потреби можуть одночасно вивести на туристичні маршрути до 30 коней.

Найбільше роботи припадає на періоди активного туристичного сезону. Погоничі переважно працюють із п’ятниці до неділі, коли у Ворохті збільшується кількість відпочивальників та охочих вирушити в гори.

Утримання коней, за словами Максима Ілитчука, потребує постійних витрат, щоденного догляду та значних затрат часу. Для підтримання тварини у належному стані необхідні овес, додаткові корми, вітаміни та мінеральні добавки.

«Наприклад, кілограм вівса зараз коштує 10 гривень. Коню на день потрібно щонайменше два кілограми, щоб підтримувати його в належному стані, навіть без роботи. Це вже 20 гривень на день, або близько 600 гривень на місяць. Плюс морква та час на догляд», — розповідає Максим Ілитчук.

Окремою статтею витрат є догляд за здоров’ям тварин і заготівля кормів. Найбільше фізичної праці, за словами власника коней, потребує підготовка сіна.

«Також їм потрібно давати вітаміни. Ми додаємо кальцій, фосфор, час від часу — сірку. Але найбільше ресурсів потребують час і важка праця, особливо коли потрібно заготовляти сіно», — зазначає Максим Ілитчук.

Скільки коштує прогулянка верхи у Ворохті

На кінній станції туристам пропонують кілька форматів відпочинку, які відрізняються тривалістю та програмою. Найкоротший варіант — годинна прогулянка верхи вартістю 700 гривень.

Для тих, хто хоче провести у горах більше часу, організовують триваліші маршрути. Серед них — одноденний кінний похід на полонину Бурсучину, який коштує близько 5 тисяч гривень.

До вартості такого маршруту входить не лише поїздка верхи. Для туристів передбачені традиційний обід і знайомство з виготовленням продуктів, характерних для карпатських полонин.

«До вартості входить обід: грибна юшка, банош, дегустація крафтових сирів. Також розповідаємо, як виготовляють сир, бринзу, будз та інші полонинські продукти», — розповідає Максим Ілитчук.

Крім одноденних мандрівок, учасники клубу можуть організовувати маршрути тривалістю до двох днів. Конкретний формат залежить від обраного напрямку та тривалості перебування туристів у горах.

Станцію облаштували біля маршруту старої вузькоколійки

Місце для кінної станції пов’язане з туристичною та транспортною історією Ворохти. Поблизу проходила вузькоколійна залізниця завдовжки близько 14 кілометрів із перепадом висот приблизно 200 метрів.

Спочатку вузькоколійку використовували переважно для перевезення деревини. Згодом, у міжвоєнний період, нею почали перевозити й туристів у напрямку гір.

Невеликий потяг із дерев’яними вагонами давав змогу мандрівникам дістатися майже до підніжжя Говерли. Таким чином ця місцевість ще багато років тому була пов’язана з туристичними маршрутами Карпатами.

«Спочатку цю вузькоколійку використовували для перевезення деревини, а в міжвоєнний період Ліга підтримки туризму почала організовувати екскурсії. Невеликим потягом із дерев’яними вагонами туристів возили майже до самої Говерли», — розповідає головна спеціалістка відділу туризму Наталія Блага.

Поряд із кінною станцією для туристів оновили оглядовий майданчик. Цю місцевість використовуватимуть як початкову точку для організованих кінних прогулянок і походів різної тривалості.