Старший солдат Роман Т. зараз перебуває на посаді старшого стрільця роти охорони одного з ТЦК Івано-Франківської області.
Своєю історією чоловік розповів у інтерв’ю в Івано-Франківському центрі комплектування та соціальної підтримки, пише Фіртка.
“З 2002 по 2006 я служив за контрактом, їздив на місії в Ірак. Ми їздили як миротворці, займалися різними завданнями — місія по знищенню боєприпавасів, супровід конвоїв, перевірка місцевих поліцейських та їх навчання”, — розповідає військовослужбовець.
Коли розпочалася війна у 2014 році, чоловік перебував за кордоном.
“Приїхав до України і просився, щоб записали дані, але тоді було багато інших добровольців. Сказали, щоб я повертався за кордон працювати, а якщо щось, то мене повідомлять. Так, у 2014 році я нікуди воювати не пішов.
Вже коли почалося повномасштабне вторгнення, у 2022 році я приїхав з-за кордону і пішов до себе у частину, де колись служив контракт — 80 десантно-штурмову бригаду.
В перші місяці бойових дій ми виїхали на Миколаївський напрямок, нас перевдягли і звідти ми поїхали на Вознесенськ. Перевозили нас автобусами, переважно вночі, щоб не натрапити на ворога. У Вознесенську ми тримали позиції, нашим завданням була розвідка. Пробули ми там півтора місяця, а далі поїхали на Донецький напрямок.
Наша оборонна група заїжджала на Попасну дати підтримку 24 бригаді (точно не пам‘ятаю). Найперше, коли ми заїжджали, з усіх боків було видно, як повністю горять будинки, їх накривала ворожа арта, всюди були спалахи. Летіло все, що може бути — як по будинках, так і по нас. Таке відчуття, що заїжджали в пекло”, — ділиться Роман Т.
