Тарас Петришин емігрував до США у 90-х роках.
Життя за кордоном давалося важко – працював на будівництві, в ресторані, магазині, пізніше вступив у коледж та влаштувався у місцевій школі прибиральником, йдеться в сюжеті Голосу Америки.
“Прибирати школу також було добре, платили гроші. Я зранку вчився 8 до 12-1, а працював з 14 до 23:00”, – розказує Тарас.
Шість років основними знаряддями праці у франківця були відро та швабра. Своїх амбіцій хлопець не приховував – він не хотів прибирати школу ціле життя, а хотів бути вчителем. Врешті його помітила дтректор з навчальних програм.
