У Ворохті розвивають туристичну локацію біля каретного віадука, де понад 100 років тому проходила вузькоколійка. Тут облаштували місце для аеротерапії, дихальних практик і відпочинку біля гірського потоку.
Понад століття тому цією місцевістю маленькі дерев’яні вагончики везли мандрівників углиб Карпат, майже до підніжжя Говерли, пишуть Версії.
Сьогодні біля старого каретного віадука у Ворохті знову зупиняються туристи — тепер тут можна пройтися лісом, відпочити біля гірського потоку, спробувати дихальні практики та продовжити мандрівку до інших природних і туристичних локацій громади.
Вузькоколійка, якою туристи їхали в гори
Серед туристичних місць Ворохти є локація, яка зберігає історію подорожей Карпатами ще з часів, коли автомобільних маршрутів у сучасному розумінні тут не існувало. Йдеться про каретний міст-віадук та територію колишньої вузькоколійної залізниці, що колись вела далеко в гори.
Спочатку вузькоколійка мала практичне призначення — нею перевозили деревину. Згодом маршрут почали використовувати інакше: у міжвоєнний період ним уже возили туристів, які хотіли побачити Карпати.
«Сто років тому тут проходила вузькоколійка довжиною 14 кілометрів, перепад висот був 200 метрів. Нею можна було доїхати майже до підніжжя Говерли. Спочатку цю вузькоколійку використовували для перевезення деревини, а потім, у міжвоєнний період, Ліга підтримки туризму почала організовувати екскурсії», — розповіла спеціалістка відділу туризму, зовнішніх зв’язків, інвестицій та економіки Ворохтянської селищної ради Наталія Блага.
Мандрівників перевозили невеликими дерев’яними вагончиками. Потяг неквапливо долав гірський маршрут, тому туристи дали йому влучну жартівливу назву.
«Цими маленькими дерев’яними потягами, дерев’яними вагончиками, туристів возили майже до Заросляка. Вагончики рухалися дуже повільно, і туристи жартома називали цей потяг “Чорногірською стрілою”», — розповіла Наталія Блага.
Самої вузькоколійки та її туристичних вагончиків сьогодні тут уже немає. Проте збереглися історія маршруту та місцевість, через яку він пролягав, і тепер цю територію поступово включають у сучасні туристичні маршрути Ворохти.
Біля віадука пропонують зупинитися і «подихати лісом»
Ідея розвитку території біля каретного віадука не передбачає великої забудови чи створення гучних розваг. Головним тут залишається те, що вже є довкола: хвойний ліс, гірське повітря, потік і можливість хоча б ненадовго сповільнитися.
У межах розвитку локації реконструювали міст через гірський потічок та облаштували дерев’яний оглядовий майданчик. Поруч встановили лавки, де можна перепочити, затриматися біля води або просто провести час серед лісу.
«Тут можна зробити не тільки красиве фото для соцмереж. Це дуже гарне місце для аеротерапії. Аеротерапія — це спосіб оздоровлення через повітря. Тут якраз усе сприяє тому, щоб побути на природі: гірське повітря, аромати хвої, а перебування біля води заспокоює», — розповіла Наталія Блага.
У межах проєкту «Підтримка природно-заповідних територій в Україні» в співпраці з Карпатським національним природним парком у громаді розробили інформаційні стенди «Методика аеротерапії: мистецтво дихання лісом» і розмістили безпосередньо біля каретного віадука. Аби туристи не просто проходили повз, а справді відчули це місце, їм пропонують сповільнитися й звернути увагу на власне дихання. Можна йти неквапливо, поєднуючи кроки з вдихами та видихами, або кілька хвилин спокійно подихати животом, без напруження. Ще одна проста практика — уявити, як із кожним вдихом чисте карпатське повітря наповнює тіло свіжістю, а з видихом відступають втома й напруження. Так звичайна прогулянка лісом перетворюється на коротку паузу для відпочинку, тиші й відновлення.
Як карпатський ліс допомагає відновитися
Аеротерапія ґрунтується на простій речі — перебуванні на свіжому повітрі серед дерев. У хвойному лісі цей ефект пов’язують не лише з тишею та спокійною прогулянкою, а й із природними ароматами, які виділяють рослини. Смереки, ялиці та сосни виробляють фітонциди – леткі біологічно активні речовини, що допомагають рослинам захищатися від бактерій, грибків і паразитів. Під час прогулянки людина вдихає ці природні сполуки разом із повітрям. Перебування серед хвойних дерев сприяє зменшенню напруження і тривожності та покращенню сну. Фітонциди також можуть позитивно впливати на роботу імунної, нервової та серцево-судинної систем.
Найвища антимікробна активність у хвойному лісі спостерігається влітку, особливо у теплу й вологу погоду.
У карпатських лісах також переважають терпени, зокрема альфа-пінен і бета-пінен, яким приписують здатність сприяти розслабленню та відновленню після прогулянки. Саме тому простір біля каретного віадука задуманий не лише як туристична зупинка. Тут можна пройтися серед дерев, посидіти біля води, сповільнитися й використати звичайну прогулянку як час для відпочинку та відновлення.
Поруч планують створити «Каретний аерозатишок»
Облаштування території біля віадука ще не завершене. Поряд є галявина, яку у громаді планують перетворити на окремий простір для відпочинку.
Для цієї території підготували проєкт «Каретний аерозатишок». Тут планують встановити столики та лавки з екологічних матеріалів, щоб туристи могли довше залишатися серед природи та відпочивати під час проходження маршруту.
Ідея полягає в тому, щоб туристичні місця Ворохти об’єднати в маршрут, який можна проходити пішки або поєднувати з іншими видами активного відпочинку.
Однією з таких локацій є верхове болото Рудяк. Там уже облаштували дерев’яний настил, оглядовий майданчик та місця для відпочинку, щоб відвідувачі могли знайомитися з природною територією, не пошкоджуючи її.
Ще однією точкою маршруту стала нова кінна станція у Ворохті. Звідти туристи можуть вирушати верхи на короткі прогулянки околицями або обирати довші маршрути до карпатських полонин.
«Болото Рудяк, каретний віадук, потім буде «Каретний аерозатишок», і можна буде закінчувати кінною станцією», — пояснила Наталія Блага.
Таким маршрутом протягом однієї мандрівки можна поєднати кілька різних форматів: побачити природну територію верхового болота, дізнатися історію старої вузькоколійки, відпочити біля гірського потоку, пройтися лісом та завершити подорож біля кінної станції або проїхатись верхи на полонину.
