Роксолана Росоловська змінила Харків на прикарпатське село Чесники. Там разом з батьками налагодила виробництво опільських олій. Тепер у Чесники прямують туристи, щоб ознайомитися з традиціями та скуштувати місцеву їжу. Оксану Боднарук знають у селі Стопчатів як єдину трактористку. Світлана Бечко виготовляє крафтовий сир у мідному чані на Верховинщині й дає змогу заробити односельцям. Усі вони — жінки, які проживають у селах Івано-Франківщини, працюють в агросфері та разом зі сім’ями розвивають власну справу.
У матеріалі Суспільного розповідаємо історії трьох фермерок, підприємиць, як їхня діяльність впливає на розвиток села, а також про так звані “нежіночі” професії в агробізнесі.
Роксолана Росоловська: “Ми — єдині виробники олій, які мають повноцінний тур вихідного дня”
Спочатку була олія, а потім приїхали туристи, щоб побачити, як її виготовляють, каже про налагодження власної справи Роксолана Росоловська. У село Чесники з Харкова вона разом з батьками переїхала у 2019 році. Згодом розпочалася пандемія COVID-19, тож більшість продукції продавала через інтернет.
Сім’я Росоловських. Facebook/Роксолана Росоловська
“Люди бачили, як ми тиснемо олію, і писали, що хочуть побачити це наживо. Коли було послаблення карантину, ми організували тур. І я подумала: якщо вже люди їхатимуть здалека, а у нас таке красиве село, то чому б їм не показати його? У нас є старовинна церква — пам’ятка архітектури національного значення. І так все закрутилося. Ми — єдині виробники олій, які мають повноцінний тур вихідного дня”, — говорить Роксолана.
Краєзнавчі екскурсії проводить Роксолана Росоловська. Facebook/Роксолана Росоловська
Відтак сім’я створила умови для туристів, аби вони змогли провести день у Чесниках. Відвідувачів пригощають автентичними стравами. Серед них — борщ з морелями (вишнями), яськом (сорт квасолі) та м’ясом. Для дегустації 12 видів олій випікають домашній хліб, на десерт — опільське морозиво зі секретним інгредієнтом.
Краєзнавчі екскурсії Чесниками проводить Роксолана Росоловська. Вона заручилася підтримкою Бережанського державного історико-культурного заповідника та разом створили тур. Спочатку мандрівники відвідують Бережани, а звідти вирушають на екскурсію та дегустацію у Чесники. Під час Різдва Росоловські організовують й опільську коляду.
Святкування різдвяних свят у Росоловських. Facebook/Роксолана Росоловська
“Ми запрошуємо музикантів. Даємо тексти колядок туристам і співаємо разом. Цьогоріч уже вся коляда розписана. Відвідувачі приїздять з Києва, Полтавщини, Житомира, Рівного, Львова, Івано-Франківська”, — каже підприємиця.
Святковий різдвяний стіл для туристів. Facebook/Опільські олії
До Росоловських приїжджають не тільки туристи, а й майбутні технологи з аграрних коледжів, щоб перейняти досвід.
Студенти Рогатинського аграрного фахового коледжу на екскурсії у Росоловських. Facebook/Роксолана Росоловська
Принципи роботи та співпраця з іншими компаніями
Для виготовлення олії Роксолана закуповує сертифіковану сировину. Здебільшого — у великих агровиробників.
Росоловські виготовляють олію холодного тиснення. Facebook/Опільські олії
“Ми виготовляємо нішеву олію. Це — і лляна, гірчична, рижієва, кунжутна, конопляна, з розторопші, волоського горіха. Чистота насіння — майже 100%. Соняшникову олію не відтискаємо, бо якраз найбільше хімії йде на соняшник”, — розповідає жінка.
Підприємиця Роксолана Росоловська. Facebook/Роксолана Росоловська
У місяць Росоловські виготовляють приблизно півтори-дві тисячі пляшок олії. Родина працює за міжнародною системою HACCP.
Морозиво з висівками. Facebook/Опільські олії
“Ми відразу працювали правильно. Відкрили ФОП, отримали технічні умови на олії, на клітковину, хоч вони — дуже дорогі. Кожну партію виготовленої олії здаємо на перевірку у лабораторію. На сьогодні маємо контракти на співпрацю з великими компаніями та мережами аптек”, — розповідає Роксолана Росоловська.
Повномасштабне вторгнення: довелося все відроджувати спочатку
Під час повномасштабної війни Росоловські пів року не працювали, радше переформатувалися на волонтерську діяльність: готували тушкованки та випікали хліб для бійців. Згодом поновили тиснення олії, проте досі відчувають нестачу української сировини. Також з-за кордону закупляють насіння чорного кмину, кунжуту та маку.
Дегустаційна дошка олій. Facebook/Опільські олії
“Багато полів було обстріляно, заміновано. Техніку крали російські військові. Чимало фермерів не садили у 2022 році. Тому доводилося шукати нових постачальників. Ми й не знаємо, як пережили той рік, втратили багатьох своїх клієнтів. А потім нам знову почали телефонувати, бо хотіли покращити здоров’я. І так повернулися до справи. Також передаємо олії військовим, особливо з розторопші, бо те, як вони харчуються, дуже підриває здоров’я”, — каже Роксолана Росоловська.
Хліб, який випікають Росоловські. Facebook/Роксолана Росоловська
Попри труднощі, родина закупила техніку для пекарні, де зараз можуть виготовити десь 30 хлібин за раз. Також тут випікають круасани. Один з викликів для сім’ї наразі — вимкнення світла. Для цього Роксолана з батьками шукають можливість облаштувати сонячну станцію, проте не мають такої змоги.
Допомога жінкам із сільської місцевості: не конкурувати, а об’єднуватися
Щоб розвиватися, важливо об’єднуватися та шукати шляхи вирішення тих чи інших проблем, каже Роксолана. Вона є учасницею громадської спілки “Бізнес мережа сільських жінок”. На її думку, організація спонукає підприємиць ставати лідерками, які прагнуть якісних змін у громаді.
Екскурсія Чесниками. Facebook/Роксолана Росоловська
“Завдяки організації очікуємо в гостях представників ООН, — каже Роксолана Росоловська. — Такі об’єднання дуже розвивають жінок та вчать не конкурувати, а створювати середовище, толерантне одне до одного. Туди складно потрапити, бо є певні принципи спілки. Вони вчать, як бути справжньою лідеркою, як змінювати середовище, об’єднувати й також змінюють хибні погляди на сільських жінок”.
Громадська спілка “Бізнес мережа сільських жінок” виникла у 2021 році. Сьогодні організація об’єднує орієнтовно тисячі жінок по всій Україні, з них майже половина — активні учасниці.
Полив рослин. Unsplash/Tony Pham
Про це у коментарі Суспільному розповіла проєктна/MEAL менеджерка організації Олександра Гармаш.
“Коли ти одна — тебе мало хто може почути. Аби мати свій голос, важливо представляти певну організацію. Ми проводимо нетворкінги, дбаємо про мережування та лідерство жінок. Організовуємо тури жінок одні до одних. Також проводимо навчання з фінансової грамотності, законодавчої, комп’ютерної. І наступне — це адвокація для зміни політики на законодавчому рівні. Четверта місія — це безпека та інклюзія, зокрема підтримка переселенців”, — каже Олександра Гармаш.
Проєктна/MEAL менеджерка громадської спілки “Бізнес мережа сільських жінок” Олександра Гармаш. Facebook/Oleksandra Harmash
Наприклад, під час одного з досліджень представниці організації зрозуміли, що учасниці мало знають про державні програми підтримки в агросекторі. Завдяки інформаційній компанії, серед ста жінок, які не знали про них, половина скористалася такою можливістю.
Серед сучасних викликів для фермерок Олександра Гармаш називає й брак кадрів. Тож жінкам доводиться перекваліфіковуватися.
Ксенія Трактористка, яка долає стереотипи у Стопчатові
Ксенія Трактористка — так знають Оксану Боднарук підписники у ТікТок. Жінка каже: часто читає схвальні відгуки, але вони здебільшого від чоловіків. Технікою Оксана цікавилася з дитинства: у школі навчилася кермувати автомобілем, отримала права. Проте після випуску навчалася перукарської справи, згодом працювала у салоні. А за кермо трактора сіла, коли одружилася, щоб допомогти чоловікові. Сім’я займається заготівлею сіна. Вдома мають три трактори.
Оксана Боднарук біля трактора. Оксана Боднарук
“Зранку їдемо на поле, а потім я стрижу. Обидві професії поєдную. Коли сезон, то більше часу перебуваю на полі. Загалом техніка старенька й часто ламається”, — каже Оксана.
Керувати великою сільськогосподарською технікою жінка починала поступово, спершу вчилася ремонтувати автівки.
Оксана Боднарук також працює перукаркою. Оксана Боднарук
“На початках подавала інструменти чоловіку. Він каже: “Дай мені ключ на 38″. А я думаю: який то ключ має бути? Але потім і я навчилася. Обоє почали крутити. Він — з одного боку, а я — з іншого. А потім чоловік навчив, як на тракторі їздити. То його заслуга”, — каже Оксана.
