Про важку втрату справжнього героя для Рогатина та усієї Івано-Франківської області повідомили у Рогатинській МТГ, інформує своїх читачів новинний ресурс Правда іф.
Достойний командир і серце ФК «Путятинці»
Коли на футбольному полі «Блєх Арени» зі спини бачив гравця з четвіркою на формі, знав: «Тарас Луцишин у строю». Останнім часом любив 4-ку, можливо, вважав її щасливою. Але щоб ФК «Путятинці» зіграли достойну гру і перемогли – талісмани були непотрібні. Достатньо, щоб на поле з командою виходив ВІН. Активний, наполегливий, завжди у всьому справедливий і небайдужий.
Гравець, тренер, меценат, капітан, а іноді трохи й лікар … Важко перелічити всі іпостасі земляка Тараса Луцишина, коли за першість району змагалась рідна ФК «Путятинці».
І хоч був частиною команди ветеранів «Опілля», футбольної дружини Євро-Мілк” Рогатин, ФК “Конюхів” (Стрийський р-н, Львівська обл.), «УГВ-Сервіс» П’ятничани, але «Путятинці» завжди боліли найбільше. Цей амбітний любитель футбольних традицій належав до ініціаторів відродження діяльності ФК «Путятинці», був її ідейним натхненником, а, головне, СЕРЦЕМ. Крім того, разом з однодумцями постійно сприяв, аби стадіон у рідному селі крок за кроком ставав достойною «Блєх Ареною». І хоч мрія поступово ставала реальністю, Тарас ніколи не зупинявся на малому.
««Путятинці» мають бути чемпіоном!», – завжди говорив він. Тож щиро радів, коли отримали чемпіонство Рогатинського району сезону 2019/20 рр., відстоювали Рогатинщину в обласних поєдинках…
І, зазначаючи про першість, Захисник вів мову не лише про футбол, а будь-який успіх своєї малої батьківщини. За неї та всю Україну у ці дні поклав Життя.
З сумом повідомляємо, що сьогодні (17 січня – ред.) в одному із київських госпіталів перестало битись серце капітана Тараса Володимировича Луцишина. Командир взводу 1-ї навчальної механізованої роти 1 навчального механізованого батальйону відійшов у Вічність після важких поранень, отриманих 4 січня 2023 року в наслідок мінометного обстрілу населеного пункту Кліщіївка Донецької області.
Найважче вимовляти слово «був», коли йдеться про таку Людину. Загиблий капітан Тарас Луцишин – достойний у всьому: добрий чоловік і батько, дбайливий син, надійний друг, колега, побратим і командир. Приклад для молоді, завжди принциповий та справедливий. Ніколи не уникав важких ситуацій, належно і без фальші приймав виклики долі – йдеться у дописі.
Народився загиблий Герой 16 листопада 1978 року у с.Путятинці. До 8-го класу навчався у сільській школі. Здобув освіту в Івано-Франківському фізико-технічному ліцеї та з відзнакою закінчив Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу.
Був кваліфікованим інженером-геологом. Працював на підприємствах газовидобувної галузі.
У житті мав два головні захоплення – сім’ю та футбол. І це відчувалося, адже рідних огортав своєю любов’ю, турботою і підтримкою. Футбольну справу – розвивав з великим натхненням.
Останній час мешкав з дружиною та двома діточками у м.Стрию. Мало не щовихідних навідувався в Путятинці, допомагав батькам.
18 травня 2022 року – став на захист України. Навіть на службі, в тих гарячих точках, де доводилось виконувати бойові завдання, не полишав бути Людиною. Запам’ятався належним командиром, який ніс відповідальність за кожного побратима.
На жаль, вольовому і наполегливому Захиснику не вдалося подолати страшні наслідки ворожого обстрілу. Він два тижні вперто боровся за своє життя. Так, як це робив на футбольному полі, у бою з окупантом.
Без найріднішої людини залишились батьки, дружина Уляна, син Данило та дочка Діана, брат Андрій з сім’єю.
Рогатинська міська рада висловлює щире співчуття близьким загиблого Героя з приводу непоправної втрати.
Дякуємо Воїну за захист!
Царство Небесне нашому Герою!
Про час зустрічі загиблого Захисника та чин поховання наш сайт повідомить додатково.
