Акторка з Прикарпаття Ірма Вітовська-Ванца зізналася, що війна не стала для неї несподіванкою. А тему співпраці з росіянами вона закрила для себе ще в 2014-му році, пішовши на ризик загубити свою кар’єру.
Про те, чи засуджує вона колег, які не вчинили так само, і що сталося з її будинком під Києвом під час російської окупації, зірка розповіла “ЖВЛ”, пише Таблоїд.
“Я про те, що буде велике вторгнення, знала ще з 2020-го року. З 2021-го, мабуть, уже сильно, бо я слідкую за градусом пропаганди в росії і я чекала з 2014-го року, я не жила як страус у піску”, – наголосила Ірма.
“Після Іловайська я відмовилася від будь-якої співпраці не те що з росіянами, а й із російськомовним продуктом, усвідомивши, що українська мова – це зброя, і розмивання маркерів свій/чужий”, – зазначила вона.
Що ж стосується українських акторів, які після 2014-го року продовжували брати участь у російських проєктах, Вітовська переконана: це питання сумління кожного.
“Хтось був зав’язаний на великому якомусь зашморгу фінансовому, в когось хворіли… Я нікого не можу звинувачувати, я не знаю, як би я вчинила, якби в мене не було історичної освіти”, – сказала вона.
“Завжди треба бути по правді. Будь-який компроміс – це ви нічого не отримаєте. Це мій секрет. Виклик треба приймати, навіть якщо буде забуття якесь певне, все одно Господь виведе, якщо ви будете по правді”, – відповіла Вітовська на питання, чи не хвилювалася вона за свою кар’єру.
Зараз Ірма фактично мешкає на два міста: Київ та Івано-Франківськ. Їздить із мамою і її син Орест, який восени вийшов у школу на очне навчання. Київська квартира Вітовської лишилася ціла, а от заміський будинок отримав пошкодження під час окупації.
Акторка з 2014-го не працює не лише з росіянами, а й і з російськомовним продуктом
“Викликали навіть саперів, щоби подивитися ділянку. Тому що ми не знали, що там прилітало і скільки. Ми от тільки зараз закінчили роботи по ремонту… Шибки, осколки всі залишилися. Потрібно було все латати, перебрати дах”, – поділилася вона.
Утім справді цінними для акторки є інші речі.
“Малого золоті медалі від плавання, фотокартки – альбом зі школи, якісь портрети його, розстріляний “Кобзар”, який нам із Попасної ще в 2014-му році подарували друзі, які там воювали. Це ми маємо зберегти для наступних поколінь. Ми придбали оригінали орденів, нагород вояків УПА, і це за склом, це теж раритетні речі”, – поділилася вона.
